Показаны сообщения с ярлыком Плагиат. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком Плагиат. Показать все сообщения

суббота, 11 июня 2011 г.

В Санкт-Петербургской духовной академии кандидат богословия лишен степени за плагиат

10 июня 2011 г. Ученый совет Санкт-Петербургской православной духовной академии рассмотрел факт выявленного плагиата в кандидатской работе по богословию.

Кандидатская работа по богословию выпускника библейского отделения академии протоиерея Иоанна Кисняшкина на тему «Исагогические проблемы послания к Ефесянам» была защищена на Ученом совете СПбПДА 2 июня 2008 года (научный руководитель – профессор архимандрит Ианнуарий (Ивлиев), оппоненты – профессор протоиерей Владимир Сорокин и профессор протоиерей Георгий Тельпис).

С 6 по 9 июня 2011 года экспертная комиссия кафедры библеистики СПбПДА в составе заведующего кафедрой проректора по научно-богословской работе прот. Д. Юревича, секретаря кафедры Д.Г. Добыкина, преподавателей кафедры и.о. проректора по воспитательной работе свящ. В. Никитина и свящ. С. Чарыкова произвела сопоставление данной работы с кандидатской диссертацией Алесандра Ворохобова «Послание св. ап. Павла к Ефесянам в русской библеистике», защищенной в 2002 году в Московской православной духовной академии (научный руководитель – доцент игумен Андроник (Трубачев)).

Сопоставление показало, что весь текст работы протоиерея И. Кисняшкина (кроме 4 абзацев введения) является последовательным и дословным воспроизведением без кавычек работы московского кандидата богословия без каких-либо ссылок на оригинальный текст.

Ученый совет Санкт-Петербургской православной духовной академии рассмотрел факт плагиата в свете принятого на Св. Синоде от 22.03.2011 «Положения об итоговых и научно-квалификационных работах (диссертациях) в системе духовного образования Русской Православной Церкви». В нем Св. Синод постановил, во-первых, тщательно выявлять факты плагиата любых научных и научно-квалификационных работ (не только кандидатских, но магистерских и докторских) и снимать эти работы с защиты без права повторной защиты в богословских учебных заведениях Русской Православной Церкви (п. V.4-5), во-вторых, ориентироваться в деле присвоения ученых степеней на практику, имеющуюся в светских российских вузах (п. III.3). Было принято во внимание, что в российской системе присвоения ученых степеней лишение степени возможно в течение 10 лет после защиты диссертации.

На основании вышеизложенного Ученый совет СПбПДА принял решение о лишении клирика Пензенской епархии протоиерея Иоанна Кисняшкина ученой степени кандидата богословия. Соответствующие рапорты по итогам решения Совета направлены Святейшему Патриарху Московскому и всея Руси Кириллу, председателю Учебного комитета архиепископу Верейскому Евгению и епископу Пензенскому и Кузнецкому Вениамину.

Пресс-служба СПбПДА
http://spbda.ru/news/a-1158.html

четверг, 12 мая 2011 г.

Cheating Through the Curriculum

Matthew Van Meter
http://m-vanmeter.livejournal.com/4277.html

It is impossible to work as a teacher in Russia and not come into frequent contact with cheating. I do not wish to imply that the rest of the world is magically cheating-free (it is not), but Russia’s academic institutions are plagued by a particularly bald-faced sort of cheating, one that has undermined the intellectual climate of the country, and has been cynically tolerated or even encouraged by the Russian education system, beginning in first grade and intensifying all the way through the end of university and beyond. However, within this phenomenon – so widespread as to roundly deserve the term “ubiquitous,” if not “universal” – there paradoxically lies some hope for reform that may wind up being more effective than all the good-faith efforts made by the West, particularly by the United States, to update curricula for the information age.

Much has been written and said recently, especially in the United States and parts of Europe, about the degree to which schools and curricula should change to accommodate changes in technology and shifting job requirements.  This is hardly the first time such a discussion has taken place, but this time, unlike during the Enlightenment or the Industrial Revolution, the ground is shifting faster than educational systems can keep pace. Education tends to be a conservative field in terms of its approach to change, often reflecting movements in society long after they have already taken place in the society at large. I am speaking, in this case, of the teaching methods and value systems rather than crude measures of political affiliation. Even in this country, most professors and teachers are considered “liberal.” In contrast to the general bent of their political affiliations, teachers and professors tend to fundamentally stick to their pedagogical guns when it comes to methodology, adhering slavishly to the rules with which they are comfortable. This is not to insult members of my profession: it requires an inhuman amount of work to be a really innovative teacher, and most educators are not well enough paid or respected to justify that sort of sacrifice. It is hard to articulate to someone who has not worked in a school the sheer volume of effort and time involved in doing the profession very well.

Everything that I have said in general about education goes doubly for Russia. The teaching methods are more old-fashioned, the teachers more convinced of the inherent value of traditional methodology, and the professionals more underpaid and overworked than their colleagues in other  European countries or North America. The system in Russia, as in much of the world, is built on rote knowledge, which both ignores the broad global consensus about which skills are in demand currently, and, significantly, makes cheating remarkably easy. If all that matters is the “correct answer,” then any shortcut that provides that answer is an effective one.

An acquaintance, during a conversation about this topic, said that she was happy to see the trend of cheating in Russian schools. I asked her why, and she responded that it was good “training for life in Russia.”  The truth of this statement has struck me again and again during the last couple of years. The implementation of anti-cheating mechanisms in school is both arbitrary and ineffective, echoing the fate of the broader “war on corruption” that is ostensibly the goal of the Putin/Medvedev administration. Students caught cheating are reprimanded and told to come after school to complete exactly the same assignment, or simply to do it again at home. I can’t count the number of students I have caught copying an essay from Wikipedia (as though their English were indistinguishable from the wonky pseudo-academese prevalent on Wikipedia) and asked to re-complete an assignment, only to have them bring the essay copied from a different site. This may well be training for Russian life, but it is a troubling trend.

There are surely cultural differences between the United States (my country) and Russia that underlie this difference in expectations, and I don’t want to sound smug or needlessly paternalistic. Unfortunately, Russia wants to reap the rewards that come from independent thought without providing the educational framework within which such ideas are valued. Here, memory is king. Not so long ago, this was the case in all school systems; indeed, the point of an education for much of history has been the instilling of memorized information. This was useful at a time when the best place to store information was in the brains of educated people. This time, however, has passed.

There has been a great deal of discussion about what constitutes intelligence recently, following the appearance of Watson, the computer that won “Jeopardy.” In a brilliant article for The New Yorker, Adam Gopnik notes that memory was, at one time, the measure of intelligence. We are still fascinated by people with perfect or near-perfect recall of facts. However, at a time when so much information – a debilitating, numbing amount, in fact – is at our fingertips, how practically valuable is memorizing such information? Isn’t cheating, especially cheating that uses the Internet, simply a response to an unimaginative task? In this question lies the greatest hope for Russia and such countries where blatant cheating is universal and accepted.

If cheating, instead of being combated disciplinarily (a losing battle if ever there was one) can be combated at the level of the assignment, it could be turned into a powerful tool for educators. How does a teacher know how effective his or her assignment is?  By the prevalence of cheating on it. An ideal assignment, especially in the upper grades, would be one that asks for analysis and ideas of the sort that one does not simply look up on the Internet. In this way, Russia’s student population provides an enviable feedback system for its teachers. If a teacher can write an assignment on which no student will cheat, not because they choose not to but because they cannot, that teacher will have succeeded in privileging the exact skills that are so valuable in the modern world: analysis, independent thought, and exploration of one’s own ideas.

We are far from that point, and it would require a huge change in mindset within an education system bedeviled already by more than its fair share of problems, but it is a step that, if taken, could restore Russia’s academy to its once great place amongst the world’s education systems.

вторник, 22 февраля 2011 г.

Министр обороны Германии просит лишить его ученой степени

Министр обороны Германии Карл-Теодор цу Гуттенберг потребовал лишить его докторской степени за ошибки, допущенные при написании диссертации, в которой были выявлены признаки плагиата.

В понедельник вечером стало известно, что цу Гуттенберг отправил в Университет Байройта (Бавария), где он защищал свою работу, письмо с просьбой аннулировать его ученую степень.

По словам представителя учебного заведения Франка Шмальцле, в своем письме министр признал, что при внимательном изучении диссертации он обнаружил "серьезные ошибки, несовместимые с научной работой". При этом цу Гуттенберг настаивает, что допущенные ошибки не являлись попыткой умышленного плагиата.

В пятницу министр заявлял, что отказывается от звания доктора наук до окончания университетской проверки его диссертационной работы. Ранее цу Гуттенберга обвинили в том, что при ее создании он списал почти 30 страниц текста без указания соответствующих ссылок.

суббота, 12 февраля 2011 г.

Як я боролась з плагіатчиками

Алла Бойко
http://risu.org.ua/ua/index/blog/~Alla+Boyko

– І хто про це дізнається? – запитав мене директор одного з найкращих інтернет-порталів в Україні. – На це ж і розраховано: поговорили в вузькому колі –  і забули! А люди продовжують робити свою чорну справу.

Отака була відповідь на мою емоційну розповідь про те, що один із випускників духовної академії, кандидат богословських наук(!) слово в слово списав мою статтю, опубліковану на шпальтах «Дзеркала тижня», і поставив під нею своє прізвище. Його «творіння» було опубліковане на сайті тієї ж духовної академії, яку він закінчив.

Публікація, про яку йдеться,  була присвячені 150-річчю журналу «Труды Киевской Духовной Академии», який  я досліджую вже кілька років. Я годинами працюю з комплектами цих журналів, читаю статті, конспектую, шукаю відомості про авторів в архівах і старих газетах – і отримую від цього величезне задоволення. Своїми доробками я ладна поділитися будь з ким, і не роблю з цього таємниці. Відомості про часопис, свої розробки, знахідки, ідеї  публікую в збірниках наукових праць, у засобах масової інформації. Будь ласка, читайте всі бажаючі. І, якщо не згодні зі мною, пишіть своє. Лише не списуйте, не видавайте чужі думки і чужу працю за свою.

Щось не складається у деяких наших науковців (із духовенства і у світських теж)  із  Христовою заповіддю «Не вкради!» Чи може, вони просто не знають, що плагіат перекладається українською як крадіжка? Тому що в телефонній розмові зі мною цей «кандидат богословія» зовсім не засмутився, і лише на мій дуже прозорий натяк про те, що він по суті вкрав мою статтю, ліниво вимовив: «Ну, якщо я чимсь образив або принизив вас, перепрошую!»

Дійсно, ну чого я вирішила вивести на чисту воду одну людину, яка, до речі, навряд  чи отримає гонорар або навіть подяку (тепер уже точну нічого не отримає, крім проблем). Я ж знаю, що деякі з тих, хто має кандидатські і докторські ступені, відповідні посади і гроші, складають статті, монографії і дисертації з праць свої колег. І не для кого це не таємниця!

Пам’ятаю, як була вражена наша студентка, коли, збираючи матеріал для дипломної роботи, прочитала статтю одного досить відомого вченого з Росії і працю з тієї ж теми вітчизняного «науковця», слово в слово перекладену з іншої мови. Перепрошую, не зовсім так: «російські реалії» там було замінено на «українські реалії». Ось і весь «творчий і науковий внесок» псевдо-автора. А за всіма правилами, твір, який містить хоча 10% такого роду запозичень, не відповідає вимогам до наукових праць і  не мусить публікуватись.

Поки писала цей текст, обурення пройшло, і стало якось незручно і соромно за цих невдах-«науковців», які плагіатять  думки та ідеї не лише у колег, але й обкрадають себе, не думаючи, не працюючи, не шукаючи нові шляхи в науці. Прикро, що це у нас так поширено.

P.S. Не зважаючи на моє попередження, стаття, під якою стоїть підпис цього «псевдо-автора», залишилась на сайті тієї ж духовної академії.

четверг, 27 января 2011 г.

Московский государственный университет сможет отчислять студентов за чужие курсовые

Согласно изменениям в устав Московский государственный университет им. Ломоносова (МГУ, РФ) получил право отчислять студентов за предоставление курсовых работ, выполненных посторонними лицами.

В новом уставе уточнено, что решение об отчислении может быть принято при наличии двух и более дисциплинарных взысканий в учебном году. Ранее в уставе говорилось о "дисциплинарных проступках", за которые "могут быть применены меры дисциплинарного воздействия вплоть до отчисления".

Также уточнено, что теперь студент может быть отчислен "за представление курсовой или выпускной квалификационной работы, выполненной другим лицом", а также подделку документов об образовании, учебных ведомостей, зачетных книжек, медицинских справок.

В соответствии с уставом Московского государственного университета студент может быть отчислен по собственному желанию в связи с переводом, по состоянию здоровья, за академическую неуспеваемость, в связи с расторжением договора об оказании образовательных услуг, за нарушение правил внутреннего распорядка университета, при получении неудовлетворительной оценки на итоговой аттестации.

http://www.newizv.ru/

вторник, 16 ноября 2010 г.

Ведомство Табачника начало борьбу с плагиатом в вузах

http://korrespondent.net

Минобразования Украины начало испытание компьютерной программы, которая позволит выявлять скопированные из интернета рефераты, курсовые и дипломные работы, пишет газета Сегодня.

"Пока что сроки назвать не можем, но, надеюсь, скоро уже эта программа будет испробована и запущена", - рассказал Сегодня замдиректора департамента высшего образования Николай Фоменко.

"Сейчас мы ее апробируем в нескольких университетах Украины. Нужно время, чтобы нарастить компьютерную базу данных", - добавил он.

Как пишет газета, проблемой скопированных из интернета рефератов и дипломных в министерстве озаботились неслучайно. Накануне каждой сессии самая популярная тема для обсуждения на студенческих форумах - где заказать реферат или курсовую.

По данным Сегодня, в интернете существует большое количество сайтов, где можно бесплатно получить копию реферата практически на любую тему. Сложнее с курсовой или дипломной работой, потому что к ним требования выше, и бесплатно такие работы в интернете скачать проблематично.

В вузах отмечают, что могут сразу понять, куплена ли работа. "Видно же, разбирается ли студент в теме, может ли ответить на вопросы по работе", - заявил ректор Национального транспортного университета и глава общественного совета при ВАК Николай Дмитриченко.

Кроме того, по его словам, сейчас спрос на чужие работы падает, потому что работодатели больше ценят реальные знания. "Если работа пишется не по профилю, например, строитель защищает работу по правоведению, ее берут на экспертизу в ВАК. Если что, могут и ученой степени лишить", - добавил Дмитриченко.

Но в Минобразования отмечают, что механизмов для борьбы с плагиатом нет. "В России пишущих дипломы милиция преследует за подделку документов. У нас этого, увы, нет", - посетовал замдиректора департамента высшего образования Николай Фоменко.

Ранее сотрудниками управления Службы Безопасности Украины в Киеве и столичного Отдела по борьбе с организованной преступностью в результате совместной операции прекращена противоправная деятельность группы злоумышленников, которые требовали деньги у научных работников.

Как сообщили в СБУ, злоупотребляя должностным положением, вымогатели требовали 200 тысяч гривен у первого проректора одного из академических вузов Украины на основании того, что якобы в научных работах кандидатов, которые уже защитили диссертации и издали научные работы, есть плагиат.

понедельник, 1 ноября 2010 г.

Минобразования Украины намерено перенять российский опыт в борьбе с научным плагиатом

Только в нашем случае, наверняка, это будет выглядеть так: дали запрос на проверку диссертации, нашли плагиат, нашли источник, с которого сделан плагиат, автор источника пропадает, автор плагиата становится автором источника. Плагиата нет. А что, разве был какой-то плагиат?! Т”Д

http://www.osvita.org.ua

Министерство образования и науки планирует внедрить в Украине программу "Антиплагиат" для проверки оригинальности научных работ, заявляет министр образования и науки Украины Дмитрий Табачник.

"Мы тоже будем делать программу "Антиплагиат", - сказал он на пресс-конференции в среду в Киеве.

Кроме того, Д.Табачник сообщил: "К концу этого года мы закончим формирование кадрового портала Министерства образования и науки, куда будут четко внесены все люди, которые имеют ученые степени и звания, которые преподают в высших учебных заведениях". По его словам, это поможет обеспечить серьезное отношение преподавателей к преподаванию в ВУЗах.

В свою очередь, министр образования Российской Федерации Андрей Фурсенко поделился опытом России в борьбе с плагиатом научных работ. По его словам, в России уже действует программа "Антиплагиат", которая дает возможность проверить оригинальность работ.

Он также сообщил, что планируется предоставить право ведущим российским ВУЗам выдавать "дипломы не государственные, а свои". "Это значит, что они (ВУЗы - ред.) отвечают за качество дипломов", - отметил министр образования РФ.

суббота, 6 марта 2010 г.

В Харьковском экономическом университете для проверки дипломных работ используют программу "Антиплагиат"

http://osvita.org.ua

"Для проверки оригинальности дипломных работ студентов мы купили программу "Антиплагиат", которую используем третий год подряд", - сообщил в телепрограмме "STATUS QUO" ректор Харьковского национального экономического университета (ХНЭУ) Владимир Пономаренко. По его словам, с этого года программа будет использоваться и для проверки курсовых работ.

"Программа работает следующим образом. Она наполнена работами, размещенными в интернете, а также текстами дипломных работ наших студентов, которые сдаются на кафедры в электронном виде. Программа обрабатывает тексты как на русском, так и на украинском языках, и выдает процент совпадений между сданной студентом работой и наличествующими в базе. Если процент совпадения больше 50-ти, то мы не принимаем такую дипломную работу, не выпускаем студента даже на защиту", - отметил В.Пономаренко.

Он пояснил, почему институт выбрал рубеж совпадений именно на уровне 50%: "В работах студентов используется много общих характеристик - например, характеристика завода. В них много тезисов, цитат, терминов и цифр, которые используются из работы в работу и по-другому никак не переделаешь. Когда возникают спорные вопросы, мы просто выводим на экран работу и смотрим, в чем заключаются совпадения", - подчеркнул ректор университета.

В.Пономаренко также отметил, что купить диплом об окончании того или иного ВУЗа сейчас достаточно просто. "Однако существует возможность установить, реальный диплом или нет. Например, когда человек устраивается на работу, руководители часто хотят застраховаться от подделок и пишут нам письмо с просьбой подтвердить, учился ли у нас человек или нет. И мы даем выписки из архива. Бывали случаи, когда люди обманывали", - сообщил ректор ХНЭУ.

По его словам, в университете существует единая база, по которой можно проверить серию, номер диплома, там же указывается и фамилия студента, точное название специальности.