120-130 років – період нетривалий, якщо порівнювати з історією релігійних пошуків людства. Однак християнству цього було достатньо, аби створити корпус канонічної літератури, зростити орієнтованих на діалог з греко-римською культурою богословів (Тертуліан, Іполит Римський, Іриней Ліонський) та відлучити Маркіона, який запропонував свій погляд на сутність взаємин людини і Бога. А баптизмові вистачило ста тридцяти років, щоб стати в незалежній Україні четвертою за численністю вірян конфесією та зберегти цей status quo донині. Валерій АНТОНЮК, другий за відповідальністю у еклезіальній єрархії ВСО ЄХБ, погодився поговорити з РІСУ про сутність українського баптизму, його проблеми та плани.
Втрачений рай
– У лютому В'ячеслав Васильович Нестерук зустрівся з першим віце-прем'єром Андрієм Клюєвим у атмосфері, за словами Володимира Шушкевича, «духовного єднання та взаємопорозуміння». Чи є вже результати?
— Звичайно, за результатами цієї зустрічі були зроблені певні висновки. Принаймні, підкреслили, що держава намагається з порозумінням ставитись до проблем Церков і деномінацій. Це означає, що якихось різких рухів до негативних змін ми не бачимо. Хоча нам, звичайно, хотілось би спостерігати більший діалог між Церквою і представниками влади на всіх рівнях: і Верховної Ради, і Президента України, і міністерств. Певний діалог зберігається на рівні Міністерства освіти та Міністерства охорони здоров'я, хоча ми хотіли б і там побачити більший розвиток стосунків.
— Наприклад, щодо християнської етики.
— Так, звичайно. Плюс ліцензування наших ключових навчальних закладів, визнання їхніх дипломів. Це питання є для нас дуже важливим, стояло на порядку денному протягом останніх років.
Звичайно, нас турбують такі ганебні явища, як гомосексуалізм. Ми поставили питання щодо неприпустимості надання прав на усиновлення дітей гомосексуальним «парам». Законодавство у цьому плані ще не опрацьоване до кінця, але певні рухи ми помічаємо. Нас це непокоїть. Про це йшлося під час розмови з першим віце-прем'єром.
— Після нещодавнього скасування НЕК і Держкомнацрелігій, який з травня 2009 по липень 2010 року очолював баптист Юрій Решетніков, багато віруючих чекали на офіційну відповідь баптистського керівництва. Як Ви оцінюєте ці події?
— Нам взагалі важко зрозуміти ту стратегію реформ, яка тепер втілюється в органах державної влади, зокрема, щодо Держкомнацрелігій. Хоча відбулась зустріч у Міністерстві культури, яке тепер перейняло певні функції ліквідованого органу.
Ми добре розуміємо, що християнство покликане нести культуру в маси, в суспільство. Нам складно сказати, наскільки це буде ефективно, наскільки це посилить ту роботу, яку проводили раніше. Але принаймі ті стосунки, які ми вибудовували на рівні Держкомнацрелігій, зберігаються, як і вся поточна робота. Наші представники вирішують усі юридичні та організаційні питання, як і раніше. Важко судити до кінця, але хотілося б, щоб усі зміни та реформи в державних органах Церкві більше допомагали, ніж заважали.
— Якій саме Церкві?
— Усім Церквам. Всі конфесії, всі деномінації у цьому зацікавлені. Останнім часом у форматі ВРЦіРО були напрацьовані добрі стосунки, відбувались робочі зустрічі Секретаріату, зустрічі представників Церков. Тому мені здається, що ті трансформації, які відбуваються у державних органах, повинні сприяти розвитку релігійних організацій і враховувати те, що вони з’явилися не вчора.
— Яку позицію має зайняти керівництво баптистської деномінації в умовах фактичного протегування УПЦ (МП)?
— Звичайно, ми завжди виступали проти «монополізації» Церкви Христової представниками тільки однієї конфесії. Це не може бути виправданим ні з біблійної точки зору, ні з точки зору суспільного життя у нашій країни. Закон України «Про свободу совісті…», який сьогодні є чинним, підкреслює рівність усіх Церков і для нас є цілком прийнятним у цих питаннях. Також ми стверджуємо, що в умовах України цей баланс повинен зберігатись. Проте, є певні інтереси, певні «апетити» когось, хто, можливо, мислить трохи іншими категоріями. Ми ж зберігаємо спокій, тому що Україна – поліконфесійна держава; прибічниками цього стану речей ми залишаємось. Як тільки будуть суттєвіші зміни й зрушення, зокрема і в законодавчій базі, ми будемо заявляти про це набагато гучніше. Ніхто не може «монополізувати» чи «приватизувати» Церкву. Жодна церква (конфесія чи деномінація) не володіє таким правом. І тут християнам різних конфесій важливо посилатися не на традицію чи історію, а на Біблію. Церква Христова визнає одного Голову – Ісуса Христа. Протегування якоїсь однієї гілки християнства завжди приводить до ескалації, напруження в релігійному житті держави.
— До якої межі потрібно дійти, щоб протестантські Церкви виступили єдиним фронтом, без винятків?
– Ми відслідковуємо всі процеси релігійного життя в Україні. З іншого боку, постійно проводить свої зустрічі Рада Євангельських протестантських Церков, членом якої є і наш Союз. Представники усіх протестантських Церков регулярно проводять наради, вирішують нагальні питання. Готуємо важливі документи, виходимо зі зверненнями до ВРУ, КМУ, чи Президента України. Щодо цього є спільна позиція усіх євангельських Церков, з якою важко не рахуватися: протестантських Церков в Україні понад 8 000 – це значущий відсоток релігійних організацій. Ми розуміємо, що є певні наміри Православної Церкви Московського Патріархату виступати з позиції домінантної, державної Церкви. Але не завжди буває так, як хочеться. З біблійної точки зору такий підхід не витримує жодної критики. Політизація в цьому питанні очевидна, але Україна – не Росія... Ми молимось про те, щоб збереглися єдність та взаєморозуміння, щоб кожна Церква мала право звершувати свою канонічну діяльність, незалежно від політичної кон'юнктури в Україні.
— В'ячеслав Васильович Нестерук був одним з тих, чия рука підписалась під словами: «…пропонуємо зберегти єдиний державний орган у справах релігій … та забезпечити рівні права та можливості для усіх конфесій в Україні». Чи актуальна подібна позиція з огляду на сьогодення?
– Ми не хотіли би якихось різких змін. Я переконаний, що коли у державі відбуваються трансформації державних органів, повинні враховуватися позиції самих Церков і релігійних організацій. Це нормальний, цивілізований процес. Коли ж рішення приймаються однобічно, це завжди не тільки викликає заяви, а й формує позицію Церкви щодо влади. Ще раз наголошую, що збереження паритетних міжконфесійних взаємин на належному рівні й розвиток державно-церковних стосунків залишається для нас важливим завданням.
— Скасування НЕК вітають ті, хто мав проблеми з цим органом. А ось профільні аудиторії, ЛГБТ – передусім, звуть Вас «гомофобом від баптистів» через Ваші меседжі щодо гомосексуалізму. Як би Ви прокоментували це?
– Ми мали дуже гарну співпрацю з НЕК, роботу комісії вітали і всебічно підтримували. На зустрічах ВРЦіРО, Ради протестантських Церков часто був присутній Василь Костицький. Ми переконані,що це надзвичайно важлива інституція, яка захищала мораль і духовність українського суспільства. Були оформлені звернення, зокрема до Президента України, щодо збереження НЕК. Звичайно, діяльність комісії викликала певні протистояння, оскільки не тільки лунали заяви, а й велася важлива робота. Згадаймо тільки закони про заборону реклами тютюну чи алкоголю. Церква не могла такі ініціативи не підтримувати. На сьогодні ми залишаємось з твердим переконанням, що такого роду інституції в державних органах влади повинні бути. Якщо їх буде ще більше — буде ще краще.
Звичайно, така робота зачіпала інтереси сексуальних меншин в Україні. Ми також давали оцінку ситуації, говорили по це як християни, як люди віруючі. Ми розуміємо — гомосексуалізм є прокляттям для української землі. Тому така позиція є не тільки особисто моєю, а й позицією нашої деномінації. Ми молимось за цих людей, ми розуміємо, що вони на небезпечній дорозі, але не можемо сприймати такий образ життя, виправдовувати його чи просто мовчати. Тому титул «гомофоб» (сміється) звучить для когось, можливо, образливо, проте для мене – ні; я молюсь за таких людей і хотів би бачити зміну їхнього способу життя. Насправді гомосексуалізм – це рабство, з якого людей потрібно виводити і показувати цінності природної сім'ї, говорити про принципи сімейного щастя. Ми проголошуємо нормальні сімейні цінності. Ми – за родинне життя, де є «він» і «вона», де є природний зв'язок чоловіка і жінки. Це визначено Богом. На сьогодні в помісних Церквах ми проводимо зустрічі на сімейні теми, в нас є непогані ініціативи, зокрема, проект «Тиждень подружжя», який триватиме з 15 по 22 травня. Це частково є нашою відповіддю на виклики, які переживає Україна в плані таких збочень, як гомосексуалізм.
Після бою
— Після святкування в Україні 400-ліття європейського баптизму, що відбулось 2009 року мало не на державному рівні, ВСЦ ЄХБ опинився серед тих, кого Янукович навіть не поздоровив з Різдвом. Чи Ви відчуваєте зміну в ставленні влади до протестантських Церков?
— Мені здається, що це була дуже важлива подія, коли ми святкували започаткування баптистського руху в Європі, а потім і в Україні. Євангельсько-баптистський рух має свою історію, наші корені – в радикальній гілці Реформації, яка спричинила величезні перетворення в Європі. В державному контексті ми завжди приносимо певні «незручності», тому що ми – люди Слова Божого. Ми хочемо, щоби нація максимально жила за Божими законами.
Влада має здатність змінювати свої погляди: хтось більше розуміє нас, хтось не погоджується, проте теперішні прохолодні стосунки зумовлені, на мій погляд, непоінформованістю стосовно сутності євангельського християнства в Україні. ВСЦ ЄХБ – найбільший протестантський союз, який існує в Україні. Не зважати на це не можна. Минає час, і одних політиків змінюють інші – це закономірність. А Церква Христова була, є і буде звершувати свою місію.
— Ваші слова дублює вже колишній Голова УГКЦ Любомир Гузар, який у журналіКраїна висловився: «Про політику не люблю говорити. Політик нині є, а завтра нема».
— Так, саме тому ми говоримо, що політика – це мінлива погода. Церква є моральною і духовною основою учора, сьогодні й завтра. Церква не повинна втягуватись у суто політичні процеси, але ми молимось про Боже благословення і мудрість для тих, хто опікується державними справами.
— Яка офіційна позиція ВСЦ ЄХБ з приводу розгону фестивалю у Смілі?
-Відразу після інциденту ми зв'язались із представниками черкаського об'єднання і намагалися з'ясувати причини. Річ у тім, що останніми роками ми звикли звершувати служіння, будуючи добрі стосунки з місцевими органами влади. Вони базувались на довірі та порозумінні між Церквою і представниками держави. Раніше це була добра воля сторін мати партнерські стосунки задля розвитку духовних цінностей суспільства. Відмова надавати приміщення для проведення фестивалю в Смілі нам не зовсім зрозуміла. Тому були зроблені депутатські запити до Черкаської держобладміністрації та Смілянської райадміністрації. Ми отримали загальні відповіді. Тепер представники влади у Смілі намагаються вияснити все до кінця. У нас немає всіх відповідей на питання «чому?», але цей прецедент є певним питанням для самої влади, яка, напевно, розуміє, що так діяти в умовах цивілізованого суспільства не можна. Помісні Церкви діяли у рамках статутних норм і своєї канонічної діяльності.
— Якщо це дійсно прецедент, то у разі написання Вашою прес-службою офіційної заяви думка баптистів щодо події набула би набагато більшого розголосу. Проте цього не відбулось.
— Коли подавались звернення, місцева влада заявляла про свою готовність розглянути питання і дати вичерпні відповіді. Тому ми не робили офіційних заяв, чекаючи офіційних висновків. Повторюю, що міська влада говорить про свою готовність до співпраці. Якщо це відповідний підхід до Церков ЄХБ, то далі це буде видно переконливіше. Якщо це помилка, то ми сприймемо це як помилку.
— Від влади Сміли вибачень не чути?
— Вибачень поки немає. Проте на місцевому рівні має відбутися ще одна зустріч. Ми чекаємо чіткої позиції представників місцевої влади щодо інциденту.
Ідуть по плану
— Створення спеціального комітету з підготовки до Євро-2012 – результат стратегічного мислення чи рух за течією? Як іде робота?
— Євро-2012 є важливою подією у житті України. Країна до цього активно готується. Хтось планує переглядати спортивні матчі, а хтось – служити людям. Саме тому був створений спеціальний комітет, наші представники беруть участь у його роботі. Цю працю ми хотіли б поширити по всіх наших об'єднаннях Церков. На порядку денному – робочі питання: як правильно організувати, які методи для досягнення мети використовувати? Євро-2012 для нас цікавий не стільки як спортивний захід, для нас це можливість говорити людям правду про Бога, про їхнє життя, про надію отримати життя вічне. Для нас важливо зберігати духовний вплив, формувати справжні цінності українців. Ми розуміємо, що Церква має реальний шанс позитивно вплинути на моральний стан українського вболівальника під час проведення чемпіонату Європи. Тому Євро -2012 – це ще один привід для серйозного служіння нації. А взагалі ми розвиваємо багато соціальних проектів, і це природно для нас.
— Було оприлюднене бажання ВСЦ ЄХБ збільшити кількість членства удвічі. За допомогою яких засобів?
— Незважаючи на усі кризи, які сьогодні переживає Україна, ми усвідомлюємо, що Церква Христова має обітниці, дані для неї Самим Ісусом Христом. Ми молимося про помноження, про зростання, про подвоєння. Думаємо про серйозну підготовку пасторів і служителів, про посвячення нової генерації для служіння. Для нас це визначальні моменти церковного життя.
Робота з молоддю та підготовка служителів для Церкви – це найважливіше. Ми робимо акцент на якості підготовки й посвячення людей у служінні. Через це ми можемо говорити про помноження віруючих людей, які приходять до Церков ЄХБ. Звичайно, ми також звертаємо уваги на різні методи, які цьому сприяють. Наприклад, роботу в малих групах, місіонерство, про започаткування нових Церков. Поки що ми готуємо стратегічний документ про служіння Церков ЄХБ в Україні на наступні 10 років, створений спеціальний комітет, який уповноважений ці завдання опрацювати. Незважаючи на всі проблеми, ми маємо реальні можливості розвиватись. Криза – це не для нас, хоча ми усвідомлюємо, що це впливає і на Церкву. Аналізуючи кризові явища, ми знаємо, що в Церкви Христової є відповіді на проблемні питання суспільства.
— Трохи провокативне питання: куди рухається зареєстрований баптизм?
— Зареєстрований? (посміхається) Сьогодні я не бачу великої різниці між зареєстрованим та незареєстрованим баптизмом. Мені здається, що покликання баптистів (людей свідомо охрещених по вірі) залишається незмінним: воно визначається тим, що Христос сказав для своєї Церкви: «Будьте відважні: Я переміг світ». Наша ціль – максимально відповідати принципам і служінню ранньої Церкви першого століття. Це – наш орієнтир, в цьому наші пріоритети, хоча нас розділяють двадцять століть.
Український баптизм не може асимілюватись у суєтному житті, стати простим релігійним явищем. Він не може, наприклад, використовуватися з політичною метою. Але водночас віруючі Церков ЄХБ не можуть бути відокремленими від суспільних процесів, які переживає наш народ. Церква відділена від держави, але вона не відділена від народу. Ми є частиною українського суспільства і віримо, що повинні залишатися «світлом» та «сіллю» для нашої землі, приносити благословення Україні й щиро любити людей, бо їх любить Господь. Це є частиною, так би мовити, філософії служіння євангельско-баптистських Церков в Україні.
Ми стверджуємо, що на будь-які виклики у Церкви повинні бути відповіді. Насправді вона є екзегетом суспільства. Через Церкву Господь благословляє нашу землю. Тому ми як Церква Христова залишаємось у світі для служіння світові, зокрема, українському народові.
— Дякую за розмову.
Розмовляв Олексій ГОРДЕЄВ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий