понедельник, 21 ноября 2011 г.

"Для мене Сталін — батько": у Кирила забули про найкривавішу державу в історії

Олександр Палій
http://gazeta.ua/articles/410053

"Катастрофою історичної Росії" назвав розпад Радянського Союзу московський патріарх Кирило. Невже патріарх забув, що це була найкривавіша держава в історії людства, що вбила тисячі священиків, мільйони мирян, зруйнувала тисячі церков і звела безбожництво в культ?

Тим часом, настоятель севастопольського храму Святителя Филипа Української православної церкви Московського патріархату протоієрей В'ячеслав Костенко нещодавно заявив, що паства повинна шанувати генералісімуса Йосипа Сталіна. Бо той "з відзнакою закінчив духовне училище і навчався в семінарії, так що мав правильне поняття про духовність".

Протоієрей Одеської єпархії УПЦ МП Георгій Городенцев нещодавно заявив, що критикувати Сталіна і його діяльність означає "хулити Духа Святого, хула на якого не проститься ні в цьому віці, ані в майбутньому". Те, що завдяки Сталіну частина народу забула заповідь "не убий", схоже, не особливо турбує кандидата богослов'я та члена Богословсько-канонічної комісії при Священному синоді.

Іще раніше в церкві під Петербургом з'явилася ікона із зображенням Сталіна. Ігумен Євстафій сказав: "Що б не говорили, а для мене Сталін — батько. І я не хочу зраджувати його".

Якщо Сталін — найкривавіший убивця в історії людства — батько, то хто його діти?

Деякі критики Московського патріархату стверджують, що насправді він був заснований не князем Володимиром, і навіть не митрополитом Іоною 1448 року, а Йосипом Сталіним 1943-го, у результаті відновлення патріархії.

Панегірики диктатора в устах одразу низки священиків — лише зовнішня ознака патології.

Московський патріархат, замість концентрації на релігійних функціях, як це мало б випливати з його номінальної назви, працює рупором офіційної пропаганди, що не має нічого спільного з релігійними цілями та мораллю.

Нещодавно патріарх Кирило власноруч доповнив перелік смертних гріхів. Таким він назвав порушення військової присяги, дезертирство й ухилення від служби в армії. А ще священики Московського патріархату полюбляють "освячувати" зброю масового знищення — ядерні ракети.

Щойно Ліга арабських держав призупинила членство Сирії і пригрозила відкликати послів за загибель понад 3500 осіб в акціях протесту проти президента Асада, як московський патріарх цього ж дня відвідав Сирію і побажав місцевій владі успіхів.

Участю в реалізації політичних цілей, які не сумісні із релігією, церква саморуйнується. Ієрархи російської церкви вже відкрито говорять про необхідність нової євангелізації жителів Росії, тобто підтверджують їхнє масове безбожництво.

Очевидно, Московський патріархат розуміє, що розмивається ставлення до нього як до церкви. Вихід бачать у пропаганді. Голова синодального відділу зі взаємин церкви і суспільства РПЦ, протоієрей Всеволод Чаплін, засудив манеру росіян одягатися:

— Добре було б і загальноросійський дрес-код придумати. На стрип-бари та будинки розпусти, так уже і бути, можна його не поширювати.

Тож, схоже, існування офіційно заборонених стрип-клубів і будинків розпусти власників лімузинів і дорогих годинників не надто бентежить, головне — аби "кокошник пасував". Чаплін навіть запропонував відкривати православні нічні клуби, які б діяли "і о другій, і о п'ятій ночі".

Соціологи доводять, що росіяни в переважній більшості менш релігійні, ніж українці. На Великдень у нас до церков прийшли 11 млн вірян із 45 млн населення, у Росії — 8 млн із 142. Тобто Пасху святкували майже 25% українців, а в Росії — лише 5. УПЦ МП пройшла унікальний шлях — стала релігійною меншиною, маючи кількісне переважання за парафіями: 12 тис. проти 4 тис. УПЦ КП.

Церква Московського патріархату в Україні перебуває у складній позиції. З одного боку, чимало її священиків щиро сприймають місію церкви. З іншого, ця місія несумісна зі статусом церкви як іноземного ідеологічного департаменту.

Дискусія про теологію в УГКЦ: перші підсумки

Автор: Розмову з Юрієм Чорноморцем вів Олег Алімов

В кінці літа та восени цього року УГКЦ переживає небувале явище - першу в історії незалежної України «гарячу» публічну богословську дискусію. Обговорюється кризовий стан богослов'я УГКЦ, триває пошук причин невдачі відродження якісного академічного богослов’я в Україні, лунають пропозиції щодо виходу із кризової ситуації. Можливо, дискусія швидко б закінчилася покаранням її ініціаторів, якби ними не виступили екс-глава УГКЦ Любомир (Гузар) та ректор Українського католицького університету о. Борис (Гудзяк). Редакція «Релігії в Україні» звернулася за коментарем до українського православного богослова, доктора філософських наук Юрія Чорноморця (в 2010-2011 роках – шеф-редактора «Богословського Порталу»), який слідкує за дискусією в Українській Греко-Католицькій Церкві.

Жду-не дождусь, когда евангельские христиане дозреют до подобного уровня. Наверное, необходимо, чтобы эту дискуссию инициировали Григорий Комендант, Вячеслав Нестерук, Михаил Паночко, и др. лидеры евангельских деноминаций…

четверг, 10 ноября 2011 г.

Что ждет Международную Баптистскую Богословскую Семинарию?

Что ждет Международную Баптистскую Богословскую Семинарию (IBTS) в Праге? Эта семинария – центральная специализированная школа Европейской Баптистской Федерации. Этот вопрос находился на рассмотрении 140 участников Совета ЕБФ проходивший с 21 по 24 сентября в Назарете (Израиль).

Богословская школа, переместившаяся из Швейцарии, Рушликон, недалеко от Цюриха в столицу Чехии в 1997 находится в серьезных финансовых затруднениях. По словам норвежского главы финансового комитета Яна Сэтра (Сильян), семинария работает с убытком в 265 000 евро ежегодно. Капитал в 2.6 миллиона евро все еще содержится в Швейцарском фонде, поддерживающим IBTS. Тем не менее, не нужно ждать того дня, когда этот капитал будет полностью израсходован. Для дальнейшей работы школы существует четыре других возможности. Самая лучшая – найти сильного финасового партнера, который бы присоединился к работе семинарии. Однако, все попытки найти такого партнера не оправдались успехом. Вторая возможность – работать вместе с Братской церковью в Чехии, план которых основать свою собственную семинарию с подключением социального служения. Однако, этот 100-миллионный евро проект может быть осуществлен только, если Европейский Союз выделит субсидию в 80 миллионов евро, а также Братская церковь собственноручно сможет собрать 20 миллионов евро. Просьбы о поддержке были оглашены, но решение еще не было вынесено. Семинария могла бы также передислоцировать на их сторону. Если это окажется невозможным, IBTS также может переехать на территорию учебного центра Элстал, расположенного недалеко от Берлина и находиться под руководством немецкого баптистского союза. Три других предложения: Вена, Австрия; Будапешт, Венгрия и Стокгольм, Швеция были отклонены исполнительной оперативной группой. В любом случае, по мнению Сэтра, передислокация имеет смысл только в том случае, если расходы будут значительно ниже, чем в Праге.

Председатель Совета попечителей IBTS, Рут Голдборн (Лондон), подчеркнула значение школы на конференции. Это помогает укрепить индивидуальность баптистов в Европе. Исследования среди студентов показали, что в дополнение к содержанию курса, они особенно ценят межнациональное общение.

Делегаты предложили, чтобы каждый Союз, находящийся в членстве ЕБФ, вносил 10 евро ежегодно, с тем чтобы прорекламировать IBTS, как учебное заведение для всех баптистов в Европе.

Источник: Пресс-служба ЕБФ
http://baptist.org.ru/news/other_smi/3121