понедельник, 26 июля 2010 г.

В Одеській єпархії УПЦ (МП) пропонують ліквідувати Київський патріархат

Для вирішення питання розколу в українській православній церкві в Одеській єпархії запропонували «болгарський» сценарій. За словами отця Сергія, прес-аташе Одеської єпархії, в Болгарії з розколом «покінчили швидко».

«Уряд ухвалив рішення, і буквально протягом тижня воно було втілене в життя. Розкол зник моментально, тому що це було штучне утворення. Так що якщо буде політична воля, якщо керівництво країни виявить політичну мудрість, то розкол зникне як дим. Може бути, не за тиждень як в Болгарії, але протягом місяця про нього забудуть як такий», – заявив він.

Можливо, речник Одеської єпархії УПЦ (МП) мав на увазі події 2004 року, коли посткомуністична влада Болгарії за одну ніч силою конфіскувала в так званого «альтернативного патріархату» Болгарської православної церкви всі його храми й майно й віддала їх офіційно визнаній церкві. Щоправда, «альтернативний патріархат» по тому виграв справу в Європейському суді з прав людини, який визнав порушення права на свободу думки, сумління й релігії й закликав сторони конфлікту добровільно домовитися про повернення майна, і розкол у болгарському православ’ї триває далі. Читати далі…

Заява партії Християнсько-Демократичний Союз стосовно закликів щодо ліквідації Української Православної Церкви Київського Патріархату

Християнсько-Демократичний Союз глибоко стурбований поширеним у ЗМІ закликом офіційних осіб Одеської єпархії УПЦ Московського Патріархату до української влади ліквідувати Українську Православну Церкву Київського Патріархату.

Створення та розбудова Української Православної Церкви Київського Патріархату ґрунтується на волі українських православних християн, висловленої на Соборі УПЦ в 1991 році, щодо автокефалії Православної Церкви в Україні, на праві українського народу та України – як окремої суверенної Держави, відповідно до канонічних правил, мати незалежну Помісну Православну Церкву, на конституційному праві громадян щодо свободи совісті. Нині вірними Української Православної Церкви Київського Патріархату є понад десяти мільйонів громадян України, що зробили свій свідомий релігійний вибір на користь цієї Церкви, а вона сама є другим за чисельністю релігійним об’єднанням країни.

Враховуючи зазначене, ХДС нагадує представникам української влади про необхідність пам’ятати про свою відповідальність перед народом та обов’язок захищати конституційні права і свободи громадян, зокрема право на свободу совісті, а відтак важливість створення рівних умов для подальшого розвитку Церков України та неприпустимість державного втручання у міжконфесійні відносини, обмеження законної діяльності Церков та права громадян вільно сповідувати свою віру.

ХДС заявляє про свою готовність і надалі докладати усіх необхідних зусиль для збереження можливостей реалізації права громадян на свободу совісті та належних умов для діяльності Церков і релігійних організацій в Україні.
Водночас, підтримуючи кроки священноначалля Української Православної Церкви щодо активізації переговорного процесу з іншими Православними Церквами України, зокрема з УПЦ КП, просимо керівництво Церкви надати належну оцінку подібним заявам її кліриків, що не лише не сприяють міжцерковному порозумінню, але й становлять загрозу суспільному миру та злагоді.

Інститут релігійної свободи, м.Київ 
www.irs.in.ua

четверг, 22 июля 2010 г.

Библия и библеистика: преодоление разрыва между церковью и академическим богословием

Дорогие друзья! 15-18 сентября 2010 года Библейско-богословский институт св. апостола Андрея (Москва) и Kerk in Actie (Утрехт, Нидерланды) проводят
Международную конференцию "Библия и библеистика: преодоление разрыва между церковью и академическим богословием\". Рабочий язык конференции - английский. Желающие выступить на конференции должны до 1 августа прислать в ББИ тезисы доклада (в пределах 500 слов, на английском).

Подробную информацию о конференции можно найти на сайте ББИ:
http://www.standrews.ru/index.php?ln=1.

Оргкомитет конференции

Библейско-богословский институт св. апостола Андрея
ул. Иерусалимская, д. 3, Москва, 109316, Россия
Телефон/факс: (495) 670-22-00, 670-76-44
Е-mail: info@standrews.ru, standrews@narod.ru
Web: www.standrews.ru

Новая книга издательства “Библия для всех”

http://www.bible.org.ru

ПСАЛТИРЬ. Экспозиционный комментарий. Часть 1-я. Стивен Лоусон (413 с., твердый переплет, ISBN 978-5-7454-1199-1).

Данный комментарий представляет собой прекрасное пособие для желающих лучше понять Псалтирь. Ясность изложения, четкая структура комментариев, анализ оригинального текста, иллюстрации из истории и повседневной жизни, конспекты проповедей - все это делает книгу Лоусона отличным помощником при исследовании Книги Псалмов. Книга рекомендуется для широкого круга читателей.

среда, 21 июля 2010 г.

Покажите диплом, батюшка: в Церковь допустят только образованных пастырей

Все чаще желающие стать священниками, слышат в ответ: «Придется окончить духовную семинарию». Но ведь еще недавно это было не обязательно! Почему теперь выдвигается это требование? На этот вопрос «Гласу народа» ответил проректор по учебной работе Киевской духовной Академии, архимандрит Климент (ВЕЧЕРЯ)

СВЯЩЕННИКОВ МНОГО, ПРИХОДОВ – МАЛО

Вопрос необходимости обязательного духовного образования для кандидатов в священный сан обсуждался на архиерейских соборах Русской Православной Церкви. В той ситуации, в которой сегодня осуществляет свою миссию Церковь, уже невозможно рукоположение людей без образования. Это лет 15-20 назад, когда открывалось много приходов, и не было священников, существовала острейшая необходимость в кадрах, в духовных училищах и других средствах "ускоренной" подготовки священнослужителей.

Но сегодня основное количество приходов уже имеют закрепленного за ними священника.

НЫНЕШНЯЯ СИТУАЦИЯ ТРЕБУЕТ ОБРАЗОВАННЫХ ПАСТЫРЕЙ

Конечно, в Церкви еще далеко до полного решения кадрового вопроса. Однако назрела та ситуация при которой количество ни в коем случае не может заменить качество; те социальные вызовы, перед которыми оказалась Церковь требуют адекватного и профессионального ответа на них со стороны священнослужителей - людей, которые для простого народа во многом являются лицом Церкви. Сегодня совсем не достаточно иметь какие-то минимальные литургические навыки, опыт совершения треб для успешного пастырского служения. Современный пастырь обязан фундаментально разбирались в вопросах вероучения, должен уметь вести дискуссию по этим вопросам, ему необходимо иметь педагогические навыки для успешного проведения катехизации, миссионерской деятельности и много другого. Достичь всего этого без фундаментального высшего богословского образования невозможно. Этому посвящена насыщенная программа обучения в семинариях Украинской Православной Церкви. Думаю, дискуссия по этому вопросу должна прийти к окончательному решению. Ведь никому в голову не приходит мысль обсуждать, можно ли человека, не окончившего медицинский институт допускать работать в больнице, а учителю без диплома педагогического университета разрешать вести урок не то, что в школе, но даже в детском саду. Пастырское служение ничуть не менее важно, чем служение врача или педагога. От него напрямую зависит спасение или духовная смерть человека.

В ДУХОВНУЮ АКАДЕМИЮ – НЕ ОБЯЗАТЕЛЬНО, ДОСТАТОЧНО СЕМИНАРИИ

Ситуация такова, что сегодня есть много священников, которые были рукоположены без духовного образования, и до сих пор его так и не получили. Но заочный сектор обучения Киевской духовной семинарии и академии призван решить эту проблему. Ведь каждый архиерей заинтересован, чтобы священники его епархии были всесторонне образованными людьми.

Для рукоположения в церковный сан достаточно обучения в духовной семинарии. Это пятилетний курс получения высшего духовного образования. А духовная академия - это уже аналог светской аспирантуры. Обучение в академии не является обязательным для рукоположения в священный сан. Оно необходимо в подготовке педагогических кадров для академий и других высших учебных заведений Украинской Православной Церкви, а так же для исследовательской богословской работы. К этому, безусловно, призваны не все, кто хотел бы получить священный сан; это уже во многом другой род деятельности.

http://glasnarodu.com

вторник, 20 июля 2010 г.

Новая книга изд-ва “Коллоквиум”: “Жизнь на перепутье”

Жизнь на перепутье

Марк Гохин и Крейг Бартоломью

Жизнь на перепутье

280 с., мягкая обл., 145 х 215 мм.

ISBN: 978-966-8957-16-1

Издательская цена 45 грн.

Содержание
Оборот титула
Предисловие
Глава 7
Библиография

В настоящей работе, продолжающую вышедшую недавно книгу «Драма Писания», вниманию читателя предлагается краткая история западной культуры с классического периода до эпохи постмодернизма. Авторы рассматривают вопросы, связанные с христианским мировоззрением и неизбежностью жизни на пересечении двух историй: библейской и светской. Заключительные главы посвящены практическому применению в области искусства, образования, науки, спорта, а также на политической арене. Книга предназначена для широкого круга читателей.

Знание собственной истории почти не менее важно, чем знание цели, к которой стремится человек. Гохин и Бартоломью отправляют читателя к самым корням современного западного мировоззрения, проливая свет на многие современные события, культурные и нравственные устои. Вместе с этим авторы так же скрупулезно изучают мировоззрение библейское, позволяющее взглянуть на мир и на все мироустройство в божественном, если можно так сказать, ракурсе. Поставив рядом эти два мировоззрения, авторы приглашают читателя сравнить их и увидеть, что между ними существует явная дисгармония. Какую историю выберет для себя христианин? По какой стрелке отправится с перепутья? Кроме теории, в книге содержится множество практических размышлений, актуальных в наше время, для современного читателя, и авторы не оставляют последнего в темноте. Если читатель последует советам Гохина и Бартоломью, он встанет на нелегкий путь воплощения миссии Бога миру в личной жизни. И тем не менее это благодатный путь, так как вместе с терниями, он полон живой надежды.

Кристофер Райт
директор Международного партнерства Лэнгэма
автор книги «Око за око. Этика Ветхого Завета»

http://www.colbooks.org/catalogue/barlc/

понедельник, 19 июля 2010 г.

Диктатура закона не означает диктатуру тех, кто стоит на страже закона!

http://baptist.org.ru

Заместителю председателя РС ЕХБ Рувиму Волошину предъявлено обвинительное заключение. Теперь дело передано в суд - сообщает инициативная группа поддержки Рувима Волошина.

Инициативная группа обратилась с открытым письмом к Администрации Президента, Правительству РФ, Генпрокуратуре, ГУВД Московской области. Приводим текст открытого письма.

"Трагическое событие, о котором пойдет речь, случилось 19 октября 2009 года в Истринском районе Московской области. В этот день около 11 часов утра заместитель председателя Российского союза евангельских христиан-баптистов Рувим Волошин ехал по пустой трассе (27 км автодороги Волоколамское шоссе-Бужарово-Савельево-Румянцево). Он увидел, как на его полосу движения вышел встречный автомобиль, двигавшийся на высокой скорости. Рувим начал торможение... Он уже почти остановился, когда в его автомашину врезалась Хонда (Honda-HR-V гос. номер Н 934 НК 199), управляемая сотрудником ГИБДД, майором милиции Астаркиным Ю.И. Майор скончался на месте происшествия, поскольку не был даже пристегнут ремнями безопасности. В этом трагическом ДТП было всего двое участников – в каждом автомобиле были только водители.

Рувим Волошин сразу же вызвал инспекторов ГИБДД, позвонил он и своим сотрудникам, которые находились неподалеку – на базе отдыха “Ручеек”. Минут через десять люди с той и с другой стороны прибыли на место происшествия.

Процедура оформления ДТП шла по обычной схеме – дело-то, казалось, было ясное, даже слишком ясное: обе машины, попавшие в ДТП, находились на полосе, по которой следовал Рувим Волошин. Рувим Степанович, согласно процедуре, был объявлен лишь свидетелем ДТП. Необычным было лишь то, что об этой аварии, с участием майора милиции дознавателя ГИББД, повлекшее за собой его гибель, ни в одном СМИ – включая и интернет-ресурсы – не сообщалось, как это обычно бывает в России, когда участниками ДТП становятся высокопоставленные чиновники или сотрудники органов безопасности.

В связи с фактом смерти в результате ДТП было возбуждено уголовное дело (№90386). Рувим Степанович не был назван тогда ни обвиняемым, ни подозреваемым. И статус этот лишил его права доступа к материалам следствия, а также, добавим мы, не позволял ему ни защищать себя от произвола следствия, ни активно участвовать в сборе и представлении доказательств своей невиновности.

Только через полгода выяснилось, что следственный комитет при прокуратере РФ с 19 октября по 26 апреля 2010 года активно собирал доказательства вины Волошина Р.С., с помощью которых можно было бы объявить его виновником ДТП. В итоге 26 апреля 2010 года Рувиму Степановичу Волошину на основании проведенной автотехнической экспертизы было предъявлено обвинение в нарушении правил дорожного движения, повлекшее смерть человека по неосторожности (ст. 264 ч.3, санкция до 5 лет лишения свободы).

Для него самого, его родных, близких и друзей это был шок: из свидетеля ДТП он стал его виновником – по сути, убийцей. Это как-то совсем не вяжется с тем образом жизни, который вел Рувим Степанович. Все, кто сталкивался с ним в жизни, знают его как уважаемого человека, прекрасного семьянина и многодетного отца (кстати, об этом же свидетельствуют благодарности и награды, полученные им от Префектуры ЮВАО Москвы), законопослушного гражданина и, наконец, искренне верующего христианина.

Спустя полгода Рувиму Волошину пришлось заново восстанавливать цепочку событий ДТП того трагического дня – 19 октября 2009 года и собирать доказательства своей невиновности.

В ходе этой работы выяснилось, что сбор первоначальных доказательств “вины” Рувима Волошина был произведен с нарушением его прав, а именно, схема ДТП составлена в присутствии Волошина, но не с его участием (что свидетельствует о фабрикации материалов уголовного дела). Кроме того, независимая экспертиза, произведенная органами следствия без участия Рувима Волошина и многочисленных свидетелей, которые прибыли на место ДТП 19 октября 2009 года, исказила некоторые факты ДТП, а именно:

1) груз, перевозимый в автомобиле Хонда в материалах дела указан, как груз, перевозимый в автомобиле Тойота, которым управлял Рувим Волошин;

2) в схеме ДТП указано, что автомобиль Рувима вышел на встречную полосу движения, что и стало причиной ДТП… а автомобиль Хонда двигался по своей полосе… хотя оба автомобиля и во время столкновения, и после него находились на полосе движения Рувима;

3) в руке погибшего майора Астаркина Ю.И. находилась открытая бутылка пива, что говорит о том, что во время движения автомобиля он употреблял пиво, а по результатам медэкспертизы в крови погибшего алкоголя не обнаружено…

Следствие отказывается провести повторную экспертизу в независимом экспертном учреждении с участием Волошина Р.С., чтобы установить виновника ДТП и торопится передать дело в Истринский городской суд Московской области, где невиновному человеку будет вынесен суровый приговор.

Как мы видим, многие факты свидетельствуют о вопиющей несправедливости, совершенной в отношении конкретного человека – Рувима Степановича Волошина, его прав и свобод, гарантированных Конституцией РФ. Обращаясь сегодня в СМИ, мы хотим обнародовать факты произвола органов следствияследственного отдела города Истра Следственного управления Следственного комитета при прокуратуре РФ по Московской области и добиться справедливого и объективного разбирательства дела в суде.

12 июля Рувим Волошин получил обвинительное заключение в прокуратуре. Предварительное слушание намечается на конец июля, а первое слушание – на середину августа. Помогите остановить произвол, помогите оздоровить страну!

Диктатура закона не означает диктатуру тех, кто стоит на страже закона"!

четверг, 15 июля 2010 г.

Стипендії для вчених з гуманітарних та суспільних наук - EURIAS

http://euosvita.blogspot.com

Європейський інститут досліджень високого рівня (The European Institutes for Advanced Study (EURIAS) Fellowship Programme) пропонує 33 стипендії на 2011-2012 академічний рік. Стипендії надаються для 10-місячного перебування в одному з 14 інститутів-учасників: у Берліні, Болоньї, Бухаресті, Брюсселі, Кембриджі, Гельсінкі, Єрусалимі, Ліоні, Нанті, Парижі, Упсалі, Відні та ін.

Ідея стипендій - допомагати дослідникам високого рівня у провадженні своїх дослідницьких робіт.

Брати участь можуть учені з усього світу - головно з гуманітарних та соціальних наук (рідше - точних наук).

Молодші дослідники отримують стипендію у 28 тис. євро на рік; старші - 38 тис. євро на рік + бюджет на дослідницьку діяльність та подорожі.

Дедлайн подання заявок - 10 вересня 2010 року.

Докладніше: http://www.eurias-fp.eu/call-applications-20112012

Англ. версію тексту див. тут: http://euosvita.blogspot.com/2010/07/eurias.html

Візовий недозвіл

Отак через різних недобросовісних людей, які з України їдуть в Італію і порушують там деякі з 10-ти заповідей, страдають жінки-науковці… Т”Д

Минулого тижня посольство Італії в Києві не надало візових дозвілів двом аспіранткам з Києва, що їхали на наукову конференцію в Італію. Усі їхні прохання та вимоги, а також спроби допомогти самих організаторів нічого не змінили. Деталі цього прикрого інциденту подано у відкритому листі однієї із заявниць - Анни Протасової, аспірантки НаУКМА, журналістки та аналітика.

Відкритий Лист

до всіх, хто вважає себе громадянами вільної Європи

Шановні працівники Міністерства Закордонних Справ Італії, шановні співробітники Італійського посольства в Києві, шановні представники Міністерства Закордонних Справ України, та всі, хто наразі читає цього листа, незалежно від віку та національності.


Я звертаюсь до вас від імені всіх молодих українських науковців, а також усіх іноземних науковців, які потребують візового дозволу для в’їзду на територію країн Шенгенської угоди з метою відвідати конференції, семінари та інші заходи наукового та навчального характеру. Як ми знаємо, так звана «п’ята свобода» - вільний рух знання – є одним із базових принципів сучасної європейської культурної політики. Проте далеко не завжди ця політика успішно втілюється в життя – і причиною тому дуже часто є недосконала організація роботи органів влади на місцях.

2 липня 2010 року в італійському місті Турін почне свою роботу Відкритий Європейський Науковий Форум – 2010, який є комунікативною платформою для вчених різного фаху зі всього світу, включно з Нобелівськими лауреатами. Проте я не зможу взяти в ньому участь – і хочу сказати кілька слів про те, чому так сталося.

Отже, 3 червня 2010 року я (Анна Протасова, нар. 4.12.1984) та моя колега Тетяна Нарчинська (нар. 26.12.1983), аспіранти Національного Університету «Києво-Могилянська академія» (Київ, Україна) отримали гранти від наукової фундації EUROSCIENCE для поїздки на Відкритий Європейський Науковий Форум - 2010. 15 червня 2010 року ми отримали наші офіційні запрошення та підтвердження про фінансове забезпечення, а 16 червня 2010 року здали всі необхідні належним чином оформлені документи до Посольства Італії в Києві.

Посольство Італії в Києві розглядало наші заявки протягом 13 (!) днів і 29 червня 2010 року відмовило нам у візових дозволах на тій підставі, що ІНФОРМАЦІЯ, НАДАНА НАМИ ЩОДО МЕТИ НАШОГО ВІЗИТУ, НЕ Є ДОСТОВІРНОЮ. Як уже зазначалося, вся надана нами інформація щодо цілі візиту була цілком правдивою, що легко можна було перевірити, використавши зазначені на запрошеннях телефони та електронні адреси, на які ми самі як заявники неодноразово писали та дзвонили. Окрім того, генеральний секретар організації EUROSCIENCE пан Реймон Зельц 29 червня 2010 року особисто написав на адресу Посольства із проханням видати візи запрошеним вченим.

29 червня 2010 року я та Тетяна намагалися з’ясувати у працівниці Посольства, яка відмовилася назвати своє ім’я, процедуру апеляції. Працівниця не дала жодних роз’яснень і попросила нас вийти з приміщення Посольства. Коли ми повторили наше прохання, працівниця покликала італійських міліціонерів – співробітників Посольства – та попросила їх проводити нас на вулицю. Коли ми спробували роз’яснити міліціонерам, що всього лише просимо пояснити нам процедуру апеляції, вони, загрожуючи викликати місцеву міліцію, прогнали нас із будівлі Посольства.

Протягом трьох робочих днів (29 – 30 червня 2010 року, 1 липня 2010 року) члени оргкомітету конференції – пан Реймон Зельц, пані Еліза Сорба, пані Зінаїда Клєстова – дзвонили та писали до Посольства Італії в Києві. Проте ніхто з них не отримав жодних роз’яснень стосовно прийнятого рішення; зокрема, Посольство не відповідало на надіслані електронні листи.

Я також звернулася до Міністерства Закордонних Справ Італії як до єдиної інстанції, котра мала змогу якщо не змінити рішення Посольства Італії в Києві (оскільки це рішення є монополією Посольства), то принаймні якнайшвидше сконтактувати з Посольством з проханням надати зацікавленим особам, у тому числі нашим організаторам, необхідні роз’яснення. Проте МЗС Італії надало суто формальні відповіді про те, що всі мої запити передано до Посольства Італії в Києві. Італійське МЗС пояснило мені також і процедуру апеляції: має бути складений позов до італійського Регіонального Адміністративного Суду Лаціо, де позивач має бути представлений акредитованим італійським адвокатом. Цілком очевидно, що для громадян, котрі постійно проживають в Україні і не володіють італійською мовою й достатніми фінансовими засобами, здійснення такої апеляції є неможливим.

Я склала заяву до Міністерства Закордонних Справ України з описом нашої ситуації, а також довела ці події до відома Європейського Парламенту, Європейської Асоціації Університетів та Ради Європейського Дослідницького Простору.

Я вважаю, що описаний випадок є чимось значно ширшим за особисту проблему двох заявників і має безпосередній стосунок до питання про впровадження політики Східного Партнерства ЄС, а також мобільності студентів та науковців як одного із головних принципів Болонської декларації, яку реалізує в тому числі і Україна.

Я також заявляю, що і надалі поширюватиму цю інформацію за допомогою своїх колег в Україні та за кордоном, громадських організацій та засобів масової інформації.

Я також прошу кожного, хто читає ці рядки, сприяти інформуванню громадськості про цей випадок за допомогою приватних розсилок, блогів та соціальних мереж.

З повагою до кожного з вас,
Анна Протасова, 
аспірант НаУКМА, 
журналіст, аналітик

http://euosvita.blogspot.com/2010/07/blog-post_07.html