Завершуючи у 1997 році Одеську богословську семінарію у складі групи з 15 братів (а саме скільки успішно захистило бакалаврські дипломи), ніхто й подумати не міг, що лише через 10 років новонабрана група на цю ж програму складатиме 5 братів (про конкурс і 2 людини на місце останні роки ніхто і не очікує). І це не є локальна проблема – подібна ситуація охоплює усі частини України. Хочу одразу зауважити, що мова головним чином йде про стаціонарну богословську освіту, оскільки саме сьогодні ми маємо найбільшу потребу у якнайкраще і всесторонньо підготовлених служителях.
Переконаний, ситуація яка склалася навколо богословських закладів виходить за межі тих самих закладів і зачіпає передусім церкви, їхнє майбутнє а отже й загалом усе баптистське братство.
Не один служитель як в Україні, так з-за кордону запитував моєї думки з цього приводу, тим самим спонукуючи до роздумів не лише про теперішній брак інтересу до богословських шкіл, але й щодо майбутнього християнської освіти в баптистському братстві.
Викладаючи тривалі роздуми на папір тим самим запрошую до відкритої розмови в колі церковних служителів, керівників учбових закладів, керівництва ВСЦ ЄХБ та ООЦ. Переконаний: Господь, довіривши нам служіння цього часу запитає нас, чи справді зробили ми найкращу роботу у Його винограднику.
Отже, хочу поділитися моїми спостереженнями та думками щодо факторів, які на мою думку, спричинили кризу у стаціонарній богословській освіті. Читати далі…
Комментариев нет:
Отправить комментарий