Недавно мали цікаву дискусію з кількома колегами щодо того, чи вартує перекладати древні "інтелектуальні" (не літургійні) тексти на українську мову. Насамперед мова йшла про тексти Отців Церкви...
Як відомо проект величезний, дорогий і тривалий. При тому, що на сьогодні існує дуже багато перекладів на французьку, німецьку, англійську, польську і, головне, російську (найдоступнішу для більшості), чи має зміст масштабний перекладацький проект? І так кожен зацікавлений (а тим більше - спеціаліст) має доступ до абсолютної більшості патристичних текстів.
Одна точка зору, яку висловив хтось із колег - перекладати доцільно тільки тоді, коли переклад буде самодостатнім літературним феноменом української мови, матиме, так би мовити, "власні літературні заслуги" (подібно як класичні переклади Андрія Содомори, Г. Кочура чи переклади новітньої літератури Лукаша). Сіренькі, пересічні (а тим більше - низькопробні) переклади навряд чи комусь потрібні. Краси тексту вони не відкриють, глибини богословської думки теж, а просто в інформації сьогодні браку ніхто і так не відчуває...
Комментариев нет:
Отправить комментарий