Представники МОН та релігійних організацій обговорили питання визнання дипломів духовних навчальних закладів (оновлено)

http://risu.org.ua

У приміщенні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 29 червня 2011 року відбулась робоча зустріч заступника міністра освіти і науки, молоді та спорту України з представниками Церков і релігійних організацій в Україні.

Від МОН МС України участь у зустрічі взяли заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту України Борис Михайлович Жебрівський та директор Департаменту вищої атестаційної комісії Віктор Дмитрович Бондаренко.

Під час зустрічі обговорено питання підготовки вчителів для викладання хритиянської етики та визнання державою дипломів про вищу духовну освіту і наукових ступенів, вчених звань, присвоєних духовними навчальними закладами.

Як повідомила РІСУ прес-служба УУБА-КаУ, в ході обговорення цих питань від Української Православної Церкви, зокрема, виступив архимандрит Віктор (Бедь), Уповноважений Української Православної Церкви з питань вищої освіти і науки. В своєму виступі архимандрит виклав позицію УПЦ щодо питання про необхідність визнання державою дипломів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання духовних навчальних закладів Церков. Також архимандрит Віктор (Бедь) звернув увагу на необхідність внесення змін до діючого законодавства України в частині надання права Церквам на заснування дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів та вищих навчальних закладів освіти (що нині державою не допускається).

Від УПЦ архимандрит Віктор (Бедь) вніс пропозицію створити спільну робочу групу за участю уповноважених представників Церков та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України для підготовки пропозицій щодо законодавчого врегулювання вище зазначених питань.

За повідомленням прес-служби Київської Патріархії, від Української Православної Церкви Київського Патріархату у засіданні взяли участь ректор Київської православної богословської академії єпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Епіфаній та проректор КПБА протоієрей Олександр Трофимлюк.

У ході дискусії єпископ Епіфаній, перш за все, подякував керівництву Міносвіти за успішну діяльність Громадської ради, в якій багато років працюють представники УПЦ Київського Патріархату, а також окреслив питання, які турбуть Церкву на сучасному етапі: урівняння соціальних прав студентів і викладачів духовних і світських навчальних закладів, нострифікація духовної освіти, вчених ступенів та наукових звань, тощо.

Отець Олександр, у свою чергу, виклав позицію Церкви з приводу акредитації та лізензування духовної освіти, оскільки часто фахівці Міносвіти, посилаючись на положення Конституції України про відокремлення школи від Церкви, відкидають саму її можливість.

«МЫ ДОЛЖНЫ ПРЕПОДАВАТЬ БОЖЬЮ ЛЮБОВЬ!» - РЕЗЮМЕ МЕЖДУНАРОДНОЙ НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКОЙ КОНФЕРЕНЦИИ ПЕДАГОГОВ-ХРИСТИАН

http://risu.org.ua

В Киеве прошла международная научно-практическая конференция для учителей, директоров школ, методистов по вопросам духовно-морального воспитания учащейся молодёжи. Организаторами мероприятия выступил культурно-просветительский центр «Нове життя» при поддержке Министерства образования и науки, молодёжи и спорта Украины. Около 100 специалистов в сфере образования 14 и 15 марта обменивались опытом и планировали учебную программу на будущее. Читайте в репортаж корреспондента РИСУ Юлии Долматовой.

Не только родители сегодня бьют тревогу – работники образования также обеспокоены растущей среди украинских детей жестокостью и преступностью, бунтарским настроем, с каждым годом возрастающей наркоманией и детским алкоголизмом. Педагоги-христиане за последние 10 лет особо активизировали свои силы и знания, предложив трансформацию украинских школ путём внедрения в общеобразовательную программу предмета духовно-морального направления «Основы христианской этики». В процессе изучения этого курса предполагается «формирование у детей и молодёжи высокоморальных качеств, патриотического и гражданского сознания, ценностных ориентиров, ведущих человека путём познания Истины, Добра, Красоты» сквозь призму христианской веры.

Ситуация с изучением христианских дисциплин в Украине выглядит особенно парадоксально. В 988 году Киевская Русь  официально приняла христианство – это выдающееся событие в ее истории, во многом предопределившее дальнейшее развитие политической, общественной, культурной и религиозной жизни. Но что украинские дети сегодня знают о христианстве? Семидесятилетнее уничтожение всего святого советской властью и уже двадцатилетнее блуждание Украины по духовной пустыне сегодня продолжает разрушать христианскую мораль нашего общества.

Годы упорной работы и молитв христианских педагогов, оббивание порогов министерств и просветительская работа среди работников сферы образования и в церквах всё же принесли хорошие результаты: в 2006 году, впервые после 1918 года, Министерством образования и науки Украины был введён цикл духовно-нравственных предметов: «Этика», «Основы религиозной этики» и «Основы христианской этики».

С 2006 года шла интенсивная работа по созданию учебников, программ, методических пособий. Было немало казалось бы неразрешимых вопросов: например, как объединить подходы к христианской этике, ведь в Украине 10 (!) христианских конфессий? И ещё: кто будет преподавать предмет? Это же должны быть верующие люди + педагоги, специалисты.

Учитель-методист Татьяна Рудакова в своём докладе разъяснила участникам конференции, что вызов был брошен не только церкви, но и всей системе украинского образования: «Мы плохо знали христианство, хотя и жили в христианской стране. Кроме того, мы плохо знали этику вообще, потому что она не преподавалась будущим педагогам в университетах».

«В учебных школьных программах Иисус Христос до сих пор относится к мифическим героям, - раскрывает корень проблемы Татьяна Рудакова, - а значит вся европейская цивилизация основывается на мифе! Это подрывает наши основы как христиан и всего нашего христианского государства в целом. В детское сознание до сих пор закладывается искажённая точка зрения!»

Выход из сложившейся критической ситуации один: морально-нравственное образование на основе абсолютных духовно-нравственных христианских ценностей.

Сегодня более чем в 100 школах Киева успешно преподаётся христианская этика.  Директор столичной христианской школы «Река жизни»Татьяна Якшина поделилась с участниками конференции опытом организации преподавания курсов духовно-моральной направленности на примере своего учебного заведения:

«В нашей школе практически все учителя христиане, и большинство детей из христианских семей. Но сегодня ситуация меняется – к нам приходят неверующие родители и просят принять их деток в христианскую школу.  Мы этому очень радуемся, - делится Татьяна Якшина».

Кроме украинских педагогов на конференцию были приглашены преподаватели Пресвитерианской Академии Крайст (ПАК) из США, которые провели значительную часть семинаров и мастер-классы.

Бэн Эллис – преподаватель латыни, истории и Библии в Академии. Он поделился своим значительным педагогическим опытом в сфере понятия сущности «я»,  взаимоотношений с другими и психологического здоровья учеников.  По его мнению, именно учителя должны обеспечить ребёнку моральное воспитание, которое, к стати, начинается с первых дней его жизни.

Кери Диконз, преподаватель английского и французского языка ПАК, на подробных примерах объяснила отличие христианской этики от другой морали:

«Христианская этика, или нравственное учение христианства, преподаваемая детям в школе, во многом будет определять моральные ориентиры их поведения. Оно будет  основываться на христианском представлении о природе и предназначении человека, его отношении с Богом. Христианскую этику можно назвать теорией христианского действия».

О влиянии христианской этики на формирование нравственной личности рассказала Кендра Поси, преподаватель литературы и Библии ПАК: «Христианская этика дает ребёнку сознание своего достоинства. Она формирует основания, по которым дети могут ценить себя и друг друга. По этой шкале христианских ценностей мужественный человек выше, чем трус, щедрый выше, чем скупой, самоотверженный человек выше, чем себялюбец».

Культурно-просветительский центр «Новая жизнь» подготовил для всех участников конференции подарок – учебную программу для общеобразовательных учебных заведений по «Основам христианской этики», утверждённую Министерством образования и науки Украины. Кроме того, каждый участник международной конференции стал обладателем сертификата, подтверждающего прохождение учебного курса для учителей по христианской этике.

Международная конференция из Киева перенесётся в Одессу, где ещё два дня – 17 и 18 марта – будут проходить такие же семинары для учителей-христиан.

“Аналізуючи кризові явища, ми знаємо, що в Церкви Христової є відповіді на проблемні питання суспільства”. Інтерв*ю Олексія Гордєєва з Валерієм Антонюком

http://risu.org.ua

120-130 років – період нетривалий, якщо порівнювати з історією релігійних пошуків людства. Однак християнству цього було достатньо, аби створити корпус канонічної літератури, зростити орієнтованих на діалог з греко-римською культурою богословів (Тертуліан, Іполит Римський, Іриней Ліонський) та відлучити Маркіона, який запропонував свій погляд на сутність взаємин людини і Бога. А баптизмові вистачило ста тридцяти років, щоб стати в незалежній Україні четвертою за численністю вірян конфесією та зберегти цей status quo донині. Валерій АНТОНЮК, другий за відповідальністю у еклезіальній єрархії ВСО ЄХБ, погодився поговорити з РІСУ про сутність українського баптизму, його проблеми та плани.

Втрачений рай

– У лютому В'ячеслав Васильович Нестерук зустрівся з першим віце-прем'єром Андрієм Клюєвим у атмосфері, за словами Володимира Шушкевича, «духовного єднання та взаємопорозуміння». Чи є вже результати?

— Звичайно, за результатами цієї зустрічі були зроблені певні висновки. Принаймні, підкреслили, що держава намагається з порозумінням ставитись до проблем Церков і деномінацій. Це означає, що якихось різких рухів до негативних змін ми не бачимо. Хоча нам, звичайно, хотілось би спостерігати більший діалог між Церквою і представниками влади на всіх рівнях: і Верховної Ради, і Президента України, і міністерств. Певний діалог зберігається на рівні Міністерства освіти та Міністерства охорони здоров'я, хоча ми хотіли б і там побачити більший розвиток стосунків.

— Наприклад, щодо християнської етики.

— Так, звичайно. Плюс ліцензування наших ключових навчальних закладів, визнання їхніх дипломів. Це питання є для нас дуже важливим, стояло на порядку денному протягом останніх років.

Звичайно, нас турбують такі ганебні явища, як гомосексуалізм. Ми поставили питання щодо неприпустимості надання прав на усиновлення дітей гомосексуальним «парам». Законодавство у цьому плані ще не опрацьоване до кінця, але певні рухи ми помічаємо. Нас це непокоїть. Про це йшлося під час розмови з першим віце-прем'єром.

— Після нещодавнього скасування НЕК і Держкомнацрелігій, який з травня 2009 по липень 2010 року очолював баптист Юрій Решетніков, багато віруючих чекали на офіційну відповідь баптистського керівництва. Як Ви оцінюєте ці події?

— Нам взагалі важко зрозуміти ту стратегію реформ, яка тепер втілюється в органах державної влади, зокрема, щодо Держкомнацрелігій. Хоча відбулась зустріч у Міністерстві культури, яке тепер перейняло певні функції ліквідованого органу.

Ми добре розуміємо, що християнство покликане нести культуру в маси, в суспільство. Нам складно сказати, наскільки це буде ефективно, наскільки це посилить ту роботу, яку проводили раніше. Але принаймі ті стосунки, які ми вибудовували на рівні Держкомнацрелігій, зберігаються, як і вся поточна робота. Наші представники вирішують усі юридичні та організаційні питання, як і раніше. Важко судити до кінця, але хотілося б, щоб усі зміни та реформи в державних органах Церкві більше допомагали, ніж заважали.

— Якій саме Церкві?

— Усім Церквам. Всі конфесії, всі деномінації у цьому зацікавлені. Останнім часом у форматі ВРЦіРО були напрацьовані добрі стосунки, відбувались робочі зустрічі Секретаріату, зустрічі представників Церков. Тому мені здається, що ті трансформації, які відбуваються у державних органах, повинні сприяти розвитку релігійних організацій і враховувати те, що вони з’явилися не вчора.

— Яку позицію має зайняти керівництво баптистської деномінації в умовах фактичного протегування УПЦ (МП)?

— Звичайно, ми завжди виступали проти «монополізації» Церкви Христової представниками тільки однієї конфесії. Це не може бути виправданим ні з біблійної точки зору, ні з точки зору суспільного життя у нашій країни. Закон України «Про свободу совісті…», який сьогодні є чинним, підкреслює рівність усіх Церков і для нас є цілком прийнятним у цих питаннях. Також ми стверджуємо, що в умовах України цей баланс повинен зберігатись. Проте, є певні інтереси, певні «апетити» когось, хто, можливо, мислить трохи іншими категоріями. Ми ж зберігаємо спокій, тому що Україна – поліконфесійна держава; прибічниками цього стану речей ми залишаємось. Як тільки будуть суттєвіші зміни й зрушення, зокрема і в законодавчій базі, ми будемо заявляти про це набагато гучніше. Ніхто не може «монополізувати» чи «приватизувати» Церкву. Жодна церква (конфесія чи деномінація) не володіє таким правом. І тут християнам різних конфесій важливо посилатися не на традицію чи історію, а на Біблію. Церква Христова визнає одного Голову – Ісуса Христа. Протегування якоїсь однієї гілки християнства завжди приводить до ескалації, напруження в релігійному житті держави.

— До якої межі потрібно дійти, щоб протестантські Церкви виступили єдиним фронтом, без винятків?

– Ми відслідковуємо всі процеси релігійного життя в Україні. З іншого боку, постійно проводить свої зустрічі Рада Євангельських протестантських Церков, членом якої є і наш Союз. Представники усіх протестантських Церков регулярно проводять наради, вирішують нагальні питання. Готуємо важливі документи, виходимо зі зверненнями до ВРУ, КМУ, чи Президента України. Щодо цього є спільна позиція усіх євангельських Церков, з якою важко не рахуватися: протестантських Церков в Україні понад 8 000 – це значущий відсоток релігійних організацій. Ми розуміємо, що є певні наміри Православної Церкви Московського Патріархату виступати з позиції домінантної, державної Церкви. Але не завжди буває так, як хочеться. З біблійної точки зору такий підхід не витримує жодної критики. Політизація в цьому питанні очевидна, але Україна – не Росія... Ми молимось про те, щоб збереглися єдність та взаєморозуміння, щоб кожна Церква мала право звершувати свою канонічну діяльність, незалежно від політичної кон'юнктури в Україні.

— В'ячеслав Васильович Нестерук був одним з тих, чия рука підписалась під словами: «…пропонуємо зберегти єдиний державний орган у справах релігій … та забезпечити рівні права та можливості для усіх конфесій в Україні». Чи актуальна подібна позиція з огляду на сьогодення?

– Ми не хотіли би якихось різких змін. Я переконаний, що коли у державі відбуваються трансформації державних органів, повинні враховуватися позиції самих Церков і релігійних організацій. Це нормальний, цивілізований процес. Коли ж рішення приймаються однобічно, це завжди не тільки викликає заяви, а й формує позицію Церкви щодо влади. Ще раз наголошую, що збереження паритетних міжконфесійних взаємин на належному рівні й розвиток державно-церковних стосунків залишається для нас важливим завданням.

— Скасування НЕК вітають ті, хто мав проблеми з цим органом. А ось профільні аудиторії, ЛГБТ – передусім, звуть Вас «гомофобом від баптистів» через Ваші меседжі щодо гомосексуалізму. Як би Ви прокоментували це?

– Ми мали дуже гарну співпрацю з НЕК, роботу комісії вітали і всебічно підтримували. На зустрічах ВРЦіРО, Ради протестантських Церков часто був присутній Василь Костицький. Ми переконані,що це надзвичайно важлива інституція, яка захищала мораль і духовність українського суспільства. Були оформлені звернення, зокрема до Президента України, щодо збереження НЕК. Звичайно, діяльність комісії викликала певні протистояння, оскільки не тільки лунали заяви, а й велася важлива робота. Згадаймо тільки закони про заборону реклами тютюну чи алкоголю. Церква не могла такі ініціативи не підтримувати. На сьогодні ми залишаємось з твердим переконанням, що такого роду інституції в державних органах влади повинні бути. Якщо їх буде ще більше — буде ще краще.

Звичайно, така робота зачіпала інтереси сексуальних меншин в Україні. Ми також давали оцінку ситуації, говорили по це як християни, як люди віруючі. Ми розуміємо — гомосексуалізм є прокляттям для української землі. Тому така позиція є не тільки особисто моєю, а й позицією нашої деномінації. Ми молимось за цих людей, ми розуміємо, що вони на небезпечній дорозі, але не можемо сприймати такий образ життя, виправдовувати його чи просто мовчати. Тому титул «гомофоб» (сміється) звучить для когось, можливо, образливо, проте для мене – ні; я молюсь за таких людей і хотів би бачити зміну їхнього способу життя. Насправді гомосексуалізм – це рабство, з якого людей потрібно виводити і показувати цінності природної сім'ї, говорити про принципи сімейного щастя. Ми проголошуємо нормальні сімейні цінності. Ми – за родинне життя, де є «він» і «вона», де є природний зв'язок чоловіка і жінки. Це визначено Богом. На сьогодні в помісних Церквах ми проводимо зустрічі на сімейні теми, в нас є непогані ініціативи, зокрема, проект «Тиждень подружжя», який триватиме з 15 по 22 травня. Це частково є нашою відповіддю на виклики, які переживає Україна в плані таких збочень, як гомосексуалізм.

Після бою

— Після святкування в Україні 400-ліття європейського баптизму, що відбулось 2009 року мало не на державному рівні, ВСЦ ЄХБ опинився серед тих, кого Янукович навіть не поздоровив з Різдвом. Чи Ви відчуваєте зміну в ставленні влади до протестантських Церков?

— Мені здається, що це була дуже важлива подія, коли ми святкували започаткування баптистського руху в Європі, а потім і в Україні. Євангельсько-баптистський рух має свою історію, наші корені – в радикальній гілці Реформації, яка спричинила величезні перетворення в Європі. В державному контексті ми завжди приносимо певні «незручності», тому що ми – люди Слова Божого. Ми хочемо, щоби нація максимально жила за Божими законами.

Влада має здатність змінювати свої погляди: хтось більше розуміє нас, хтось не погоджується, проте теперішні прохолодні стосунки зумовлені, на мій погляд, непоінформованістю стосовно сутності євангельського християнства в Україні. ВСЦ ЄХБ – найбільший протестантський союз, який існує в Україні. Не зважати на це не можна. Минає час, і одних політиків змінюють інші – це закономірність. А Церква Христова була, є і буде звершувати свою місію.

— Ваші слова дублює вже колишній Голова УГКЦ Любомир Гузар, який у журналіКраїна висловився: «Про політику не люблю говорити. Політик нині є, а завтра нема».

— Так, саме тому ми говоримо, що політика – це мінлива погода. Церква є моральною і духовною основою учора, сьогодні й завтра. Церква не повинна втягуватись у суто політичні процеси, але ми молимось про Боже благословення і мудрість для тих, хто опікується державними справами.

— Яка офіційна позиція ВСЦ ЄХБ з приводу розгону фестивалю у Смілі?

-Відразу після інциденту ми зв'язались із представниками черкаського об'єднання і намагалися з'ясувати причини. Річ у тім, що останніми роками ми звикли звершувати служіння, будуючи добрі стосунки з місцевими органами влади. Вони базувались на довірі та порозумінні між Церквою і представниками держави. Раніше це була добра воля сторін мати партнерські стосунки задля розвитку духовних цінностей суспільства. Відмова надавати приміщення для проведення фестивалю в Смілі нам не зовсім зрозуміла. Тому були зроблені депутатські запити до Черкаської держобладміністрації та Смілянської райадміністрації. Ми отримали загальні відповіді. Тепер представники влади у Смілі намагаються вияснити все до кінця. У нас немає всіх відповідей на питання «чому?», але цей прецедент є певним питанням для самої влади, яка, напевно, розуміє, що так діяти в умовах цивілізованого суспільства не можна. Помісні Церкви діяли у рамках статутних норм і своєї канонічної діяльності.

— Якщо це дійсно прецедент, то у разі написання Вашою прес-службою офіційної заяви думка баптистів щодо події набула би набагато більшого розголосу. Проте цього не відбулось.

— Коли подавались звернення, місцева влада заявляла про свою готовність розглянути питання і дати вичерпні відповіді. Тому ми не робили офіційних заяв, чекаючи офіційних висновків. Повторюю, що міська влада говорить про свою готовність до співпраці. Якщо це відповідний підхід до Церков ЄХБ, то далі це буде видно переконливіше. Якщо це помилка, то ми сприймемо це як помилку.

— Від влади Сміли вибачень не чути?

— Вибачень поки немає. Проте на місцевому рівні має відбутися ще одна зустріч. Ми чекаємо чіткої позиції представників місцевої влади щодо інциденту.

Ідуть по плану

— Створення спеціального комітету з підготовки до Євро-2012 – результат стратегічного мислення чи рух за течією? Як іде робота?

— Євро-2012 є важливою подією у житті України. Країна до цього активно готується. Хтось планує переглядати спортивні матчі, а хтось – служити людям. Саме тому був створений спеціальний комітет, наші представники беруть участь у його роботі. Цю працю ми хотіли б поширити по всіх наших об'єднаннях Церков. На порядку денному – робочі питання: як правильно організувати, які методи для досягнення мети використовувати? Євро-2012 для нас цікавий не стільки як спортивний захід, для нас це можливість говорити людям правду про Бога, про їхнє життя, про надію отримати життя вічне. Для нас важливо зберігати духовний вплив, формувати справжні цінності українців. Ми розуміємо, що Церква має реальний шанс позитивно вплинути на моральний стан українського вболівальника під час проведення чемпіонату Європи. Тому Євро -2012 – це ще один привід для серйозного служіння нації. А взагалі ми розвиваємо багато соціальних проектів, і це природно для нас.

— Було оприлюднене бажання ВСЦ ЄХБ збільшити кількість членства удвічі. За допомогою яких засобів?

— Незважаючи на усі кризи, які сьогодні переживає Україна, ми усвідомлюємо, що Церква Христова має обітниці, дані для неї Самим Ісусом Христом. Ми молимося про помноження, про зростання, про подвоєння. Думаємо про серйозну підготовку пасторів і служителів, про посвячення нової генерації для служіння. Для нас це визначальні моменти церковного життя.

Робота з молоддю та підготовка служителів для Церкви – це найважливіше. Ми робимо акцент на якості підготовки й посвячення людей у служінні. Через це ми можемо говорити про помноження віруючих людей, які приходять до Церков ЄХБ. Звичайно, ми також звертаємо уваги на різні методи, які цьому сприяють. Наприклад, роботу в малих групах, місіонерство, про започаткування нових Церков. Поки що ми готуємо стратегічний документ про служіння Церков ЄХБ в Україні на наступні 10 років, створений спеціальний комітет, який уповноважений ці завдання опрацювати. Незважаючи на всі проблеми, ми маємо реальні можливості розвиватись. Криза – це не для нас, хоча ми усвідомлюємо, що це впливає і на Церкву. Аналізуючи кризові явища, ми знаємо, що в Церкви Христової є відповіді на проблемні питання суспільства.

— Трохи провокативне питання: куди рухається зареєстрований баптизм?

— Зареєстрований? (посміхається) Сьогодні я не бачу великої різниці між зареєстрованим та незареєстрованим баптизмом. Мені здається, що покликання баптистів (людей свідомо охрещених по вірі) залишається незмінним: воно визначається тим, що Христос сказав для своєї Церкви: «Будьте відважні: Я переміг світ». Наша ціль – максимально відповідати принципам і служінню ранньої Церкви першого століття. Це – наш орієнтир, в цьому наші пріоритети, хоча нас розділяють двадцять століть.

Український баптизм не може асимілюватись у суєтному житті, стати простим релігійним явищем. Він не може, наприклад, використовуватися з політичною метою. Але водночас віруючі Церков ЄХБ не можуть бути відокремленими від суспільних процесів, які переживає наш народ. Церква відділена від держави, але вона не відділена від народу. Ми є частиною українського суспільства і віримо, що повинні залишатися «світлом» та «сіллю» для нашої землі, приносити благословення Україні й щиро любити людей, бо їх любить Господь. Це є частиною, так би мовити, філософії служіння євангельско-баптистських Церков в Україні.

Ми стверджуємо, що на будь-які виклики у Церкви повинні бути відповіді. Насправді вона є екзегетом суспільства. Через Церкву Господь благословляє нашу землю. Тому ми як Церква Христова залишаємось у світі для служіння світові, зокрема, українському народові.

— Дякую за розмову.

Розмовляв Олексій ГОРДЕЄВ.

У Ватикані представлено декрет про реформу філософських студій у церковних навчальних закладах

http://risu.org.ua 

У Ватиканському прес-центрі 22 березня 2011 р. відбулося представлення Декрету Конгрегації в справах католицької освіті про реформу філософських студій в церковних академічних інституціях. Документ представляли кардинал Зенон Ґрохолевський та архиєпископ Жан-Луї Брюге, Префект та Секретар згаданого ватиканського відомства, а про важливість метафізики для вивчення богослов’я доповідав о. Шарль Мореро, ОП, Ректор Папського Університету святого Томи Аквінського. Про це повідомляє Радіо Ватикан.

У Декреті обговорюється роль філософії в контексті швидких культурних змін, наслідків науково-технічного прогресу та впливу гуманітарних наук. Перед обличчям «фрагментації знання» в напрямку вузької спеціалізації, яка «приводить до часткового підходу до істини» та «стоїть на перешкоді внутрішньої єдності людини», Церква, пропонуючи цілісне бачення людини та світу, «прагне зробити свій специфічний внесок, який би ефективно вплинув на культурні та суспільні проекти».

Новий документ уточнює вимоги філософського формування у церковних факультетах й університетах, яке повинно включати здобуття як знань, так і інтелектуальних навиків. «Інтелектуальні дебати в плюралістичних суспільствах, яким загрожує релятивізм й ідеології, або в суспільстві, де бракує автентичної релігійної свободи, вимагає від студентів церковних факультетів здобуття солідного філософського способу мислення. Ці навики дають можливість з точністю мислити, пізнавати та аргументувати, як також без страху та переконливо зі всіма вести діалог», – читаємо в цьому Декреті.

Під час прес-конференції кардинал Зенон Ґрохолевський зазначив, що в організації навчальних програм церковні навчальні заклади керуються Апостольською Конституцією Івана Павла ІІ Sapientia christiana (Християнська мудрість) з 1979 року. Часткові реформи відбулися наступними роками в сфері вивчення канонічного права та програм Вищих Інститутів релігійних наук. Тепер прийшов час на перегляд програм філософських студій. Префект Конгрегації католицької освіти зазначив, що причинами реформи є актуальний не надто задовільний стан філософської формації в церковних навчальних закладах, який збігається з загальною кризою філософських студій, пов’язаною з часом, коли піддається сумнівам можливість пізнання істини в сфері фундаментальних питань людського життя, а розумові загрожують скептицизм, релятивізм та утилітаризм. Про необхідність відповідних філософських студій висловився Папа Венедикт XVI, зазначаючи, що «криза післясоборового богослов’я, значною мірою, є кризою її філософських підвалин», без яких «теології бракує ґрунту під ногами».

Декрет про реформу філософських студій складається з двох частин. В преамбулі йдеться про причини та дух реформи, а в самому тексті вміщено нові норми, які замінять дотепер діючі, вміщені в Апостольській Конституції Sapientia christiana. Перегляд правил стосується як програм філософських факультетів, що надають відповідні академічні ступені в цій ділянці, так і вступної до богослов’я дворічної програми філософських студій. Детально кожну частину представив архиєпископ Брюге.

«Християнство допускає гармонію між Богом та людським розумом», – зазначив у своїй доповіді о. Шарль Мореро, додаючи, що віруюча людина не мусить протиставляти свою віру істинам, пізнаним за допомогою розуму. За його словами, важливість філософії пов’язана з прагненням людини пізнавати істину, а як показує досвід, знання філософії допомагає краще організувати вивчення інших дисциплін. «Метафізика, – підкреслив Ректор Папського Університету Святого Томи Аквінського, – прагне пізнати дійсність у цілісності, вершиною чого є пізнання Першопричини всього, та показати взаємозв’язок між різними ділянками знання, запобігаючи замкненості окремих наук на самих собі». А також теологія повинна вважати, щоб не закритися на самій собі, адже якщо так станеться, то утрудниться її діалог з іншими сферами знання та відповідь на критику віри.

Євангельські Церкви в Харкові обговорювали нові способи для служіння в суспільстві

У роботі круглого столу взяли участь священнослужителі та громадські релігійні діячі Харкова, а також християнські соціологи, журналісти та юристи. Серед основних тем, що обговорювалися за круглим столом, були нові методи євангелізації у сучасному суспільстві – їх труднощі та перспективи. Читати…

«Нам не хватает воплощённого Евангелия» — признали участники харьковского круглого стола BY Галина Найда

Тема «круглого стола» звучала так: «Какова миссия церкви для нового поколения? От действия к анализу. Проблемы и их решения». Приглашая заинтересованных лиц поучаствовать в дискуссии, главный организатор мероприятия Вячеслав Халанский написал в своём блоге: «Наверное, не будет ошибкой сказать, что тот круг вопросов, который планируется затронуть, сформулировать проблемы и попытаться выработать действующие стратегии и проекты, не обсуждался в контексте евангельских церквей в городе Харькове последние десять лет».

На приглашение откликнулись 19 участников – представители протестантских Церквей, а также директор Восточного Регионального Библейского Общества Украины Владимир Агафонов. Участники затронули много важных и сложных вопросов. Читать…

Почему нельзя креститься в интернете: ограничения массовой коммуникации в церковной работе

Доклад Максима Балаклицкого на «круглом столе» «Какова миссия церкви для нового поколения? От действия к анализу. Проблемы и решения». Харьков, 12 февраля.

С момента грехопадения Технология является одной из тех «стихий мира» (Кол.2:20), значение которой в своей жизни люди так склонны переоценивать. Не свободно от этого перекоса и христианство: в его истории мы видим постоянное стремление, с одной стороны, держать руку на пульсе технологического развития, с другой, провозгласить Церковь зоной «естественной» жизни, свободной от «дьявольских изобретений». Протестантизм всегда стремился быть в курсе технологических новинок. Достаточно вспомнить, что печатный станок спас Лютера от папского костра. Читать…

У Тернополі відкриють елітну католицьку школу

http://risu.org.ua

Планується, що заклад працюватиме на базі однієї з діючих загальноосвітніх шкіл обласного центру. Про це 17 лютого повідомила газета «Тернопільська правда» з посилання прес-службу Тернопільської міської ради.

В елітній міській школі, розрахованій на 300-400 дітей, навчання проводитиметься згідно з державною програмою, проте в дусі загальнолюдських християнських цінностей. Введуть додаткові предмети, а викладати запрошуватимуть вчителів, які сповідують релігійні постулати та зможуть передати їх дітям.

Священнослужителі братимуть активну участь у навчальному та виховному житті школи. Зокрема, владика Василь (Семенюк), Єпарх Тернопільсько-Зборівський УГКЦ, запевнив, що Церква готова забезпечити заклад спеціальними програмами і технічними засобами.

Президент В. Янукович ліквідував Держкомнацрелігій. Що далі: зміна закону про свободу совісті?

Максим Васін,
виконавчий директор Інституту релігійної свободи,
магістр права

9 грудня Президент України В.Янукович створив величезний інформаційний привід, оскільки ліквідував чимало відомих усім міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Указом №1085/2010 Глава держави в тому числі ліквідував Державний комітет у справах національностей та релігій, більшість функцій якого передав реорганізованому Міністерству культури України. Однак реєструвати релігійні організації буде новоутворена Державна реєстраційна служба України.

Сфери міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин України, якими опікувався Держкомнацрелігій, також відійшли до відання Міністерства культури. Керівником якого Президент своїм іншим Указом №1113/2010 призначив Михайла Кулиняка. До цього часу він очолював Міністерство культури та туризму України, яке підпало під реорганізацію.

Серед іншого Президент Віктор Янукович доручив Уряду “вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі”. Нагадаємо, що функціонування зазначеної Комісії передбачено Законом України «Про захист суспільної моралі».

Зазначені зміни відбулись у рамках адміністративної реформи, яку ініціював Глава держави, задля оптимізації системи державного управління та витрат на утримання державних установ. Проте слід подивитися на те, як ці зміни можуть вплинути на релігійну ситуацію, діяльність Церков і віруючих в контексті чинного законодавства України.

Слід зауважити, що статтею 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачене функціонування державного органу України у справах релігій. Основним завданням цього органу Закон визначає забезпечення проведення державної політики щодо релігій і церкви.

Окрім цього, згідно із Законом на державний орган у справах релігій покладено такі функції:

• на прохання релігійних організацій сприяє досягненню домовленості з державними органами та подає необхідну допомогу у питаннях, що потребують вирішення цих органів;
• сприяє зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань;
• здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних центрів, управлінь, монастирів, релігійних братств, місій та духовних навчальних закладів;
• подає консультативну допомогу державним органам у застосуванні законодавства про свободу совісті та релігійні організації;
• здійснює контакти і координаційні зв'язки з відповідними органами інших держав;
• сприяє участі релігійних організацій у міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах з міжнародними релігійними центрами й зарубіжними релігійними організаціями;
• забезпечує релігієзнавчу експертизу за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів.

Усі вказані функції, які виконував Державний комітет у справах національностей та релігій, відтепер буде реалізовувати Міністерство культури України. Виключенням є лише реєстрація статутів (положень) релігійних організацій, яку згідно із Указом Президента буде здійснювати Державна реєстраційна служба України, поряд із реєстрацією громадських та благодійних організацій.

Водночас, згідно із статтею 14 Закону реєстрація статутів (положень) релігійних організацій знаходиться у компетенції державного органу у справах релігій, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим – в компетенції Уряду Республіки Крим.

Таким чином, Указ Президента України №1085/2010 на сьогодні суперечить чинному Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а саме – у частині передачі функції з реєстрації статутів (положень) релігійних організацій до Державної реєстраційної служби України. У свою чергу це створює підстави до поспішного внесення змін до цього Закону, без належного їх опрацювання та без узгодження з релігійною спільнотою.

Однак Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій та інші міжконфесійні об’єднання неодноразово виступали проти внесення будь-яких змін до Закону про свободу совісті та релігійні організації. На їх думку, законотворчий процес у нинішніх умовах містить небезпеку звуження релігійної свободи в України.

Слід відзначити, що центральні органи виконавчої влади, що ліквідуються чи реорганізуються, згідно Указу Президента будуть продовжувати виконання своїх функцій до завершення адміністративної реформи. При цьому Кабінету Міністрів України надано 2 місяці для того, щоб розробити проекти положень реорганізованих центральних органів виконавчої влади та подати пропозиції про внесення змін до актів законодавства, що випливають із змісту Указу.

http://risu.org.ua

В українському інтернет-просторі появився новий проект – богословський портал

http://risu.org.ua

У перший день нового літургійного року за східно-християнським календарем, 14 вересня ц.р., стартував новий веб-сайт — Богословський портал (www.theology.in.ua). Це є спільний проект богословів різних християнських конфесій за підтримки РІСУ.

«В Україні друкуються богословські книжки та журнали, захищаються дисертації та магістерські роботи, відбуваються богословські дискусії на форумах, конференціях і семінарах. Але формування сучасного академічного богословського дискурсу в Україні є незавершеним», — вважає Юрій Чорноморець, шеф-редактор Богословського порталу.

«Акредитація Вищою атестаційною комісією спеціальності «богослов’я», — пише Ю.Чорноморець у редакторській статті, — вимагає від богословів України розвитку цілісного академічного дискурсу, для якого були б характерні такі суттєві властивості:

• академічність, розвиток теології як науки;
• відкритість до діалогу, розвиток теології як творчості християн, здатних до відповідальних дискусій;
• толерантна презентація богословських інтерпретацій вчення християнських Церков без намагання богословів виступати від імені Церков або замість Церков;
• систематичність, тобто осмислення теологічних проблем в їх дійсній глибині, без намагань підмінити теологію як науку поверхневими оглядами проблематики;
• спрямованість на практичне життя християн в Україні та світі у часи постмодерну, знайдення християнських богословських відповідей на виклик цієї доби».

На його думку, «існування цілісного і сучасного богословського дискурсу в Україні можливе перш за все завдяки зацікавленості самих богословів. Такий дискурс – це своєрідне громадянське суспільство академічних богословів, плід їхньої активності, їхній дарунок власним Церквам та Україні».

Мета нового порталу полягає в сприянні «становленню повноцінного академічного богословського дискурсу в Україні, в стимулюванні його розвитку та в подальшому — досягнення українською богословською думкою зрілості та лідерських позицій в світовій теологічній думці».

До редакції Богословського порталу увійшли науковці з різних конфесій, що, як наголосив у коментарі РІСУ Ю.Чорноморець, має гарантувати академічний і позаконфесійний підхід у роботі. «Ми також формуємо склад редакційної колегії, до якої запрошуємо знаних богословів, істориків, філософів, щоби вони допомагали нам творити якісний і корисний веб-продукт, — говорить шеф-редактор Богословського порталу. — Ми хочемо працювати на позитив, знайти спільну богословську основу як в історичному минулому, так і в сьогоденні».

З 15 по 21 вересня на РІСУ триває веб-конференція з Юрієм Чорноморцем, присвячена цьому порталу.

У ЛЬВОВІ ВІДБУДЕТЬСЯ СВІТОВИЙ КОНГРЕС ФІЛОСОФСЬКИХ ФАКУЛЬТЕТІВ КАТОЛИЦЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

http://risu.org.ua

Світовий конгрес філософських факультетів католицьких університетів розпочнеться 10 вересня у Львові. Захід під назвою «Релігія, культура та суспільство: сучасні виклики з перспективи філософії» триватиме 2 дні. У роботі симпозіуму візьмуть участь молоді науковці, викладачі та професори з 9-ти країн Європи, з 30-ти наукових установ. Симпозіум зосереджуватиме увагу на питаннях ролі та місця релігії в формуванні сучасної європейської ідентичності.

Особливу увагу, як повідомили РІСУ організатори заходу, присвятять перетворенням, які відбуваються в країнах Східної Європи. Йтиметься про актуальні проблеми та перспективи розвитку демократичних процесів у Європі та роль релігійного чинника в них. Особливий наголос учасники заходу ставитимуть на християнській ідентичності Європи у багатогранності її традицій та майбутньому потенціалі. Симпозіум досліджуватиме основоположні поняття та принципи, що лягли в основу європейських суспільств, їхнього способу життя, вірувань та переконань.

Серед запрошених гостей — д-р Анатолій Карась – завідувач кафедри філософії Львівського Національного університету ім. І. Франка, член Ради досліджень цінностей та філософії (Вашингтон), генеральний секретар Світової ради НТШ; о. д-р Жоао Віла-Ша, ТІ (Joao Vila-Cha) – президент Світового конгресу філософських факультетів католицьких університетів, викладач Григоріанського університету в Римі; д-р Пітер МакКормік (Peter McCormick) – проректор Міжнародного інституту філософії в Парижі, віце-президент Комітету з науково-стратегічного розвитку в Колеж де Франс, член спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій в Паризькому католицькому інституті, член Королівського товариства Канади; д-р Ан-Марі Диле (Anne-Marie Dillens) – президент Школи філософських і релігійних наук при Університеті Сент Луї (Брюсель); д-р Філіп Капель (Philippe Capelle) – викладач Страсбурзького університету та Паризького католицького інституту, колишній президент Світового конгресу філософських факультетів католицьких університетів та колишній декан філософського факультету Паризького католицького інституту.

Веб-конференция с Михаилом Черенковым на risu.org.ua

Провідна тема:
Протестантизм в Україні: богословська думка і соціальна позиція

З 30 серпня 2010 09:30 до 3 вересня 2010 14:30. У гостях веб-конференції РІСУ Михайло ЧЕРЕНКОВ, д-р філософських наук, віце-президент фонду «Духовне відродження»

Запитання від Дмитро, Тернопіль. Михайло, яким є Ваше ставлення до надання церквам можливості засновувати загальноосвітні школи? Чи готові до такої можливості протестантські церкви? Чи є кому писати підручники? Якщо так, то чи будуть вони відображати справді інший світогляд, чи просто в підручнику з біології поряд з теорією еволюції будуть розглядати креаціонізм та ID і на цьому вся відмінність? Як Ви оцінюєете відповідний досвід західних країн (зокрема, Нідерландів, де існування конфесійних шкіл було колись навіть найголовнішим питанням політичного життя)?

Шановний Дмитре, дякую за доречне питання, адже саме протестантам належить багато ініціатив по імплементації християнських цінностей та ширше - світогляду - у систему освіти, а такоже створенні альтернативних шкіл, побудованих на християнських світоглядних засадах. Далеко не всі протестанстькі церкви готові до відкриття власних загальноосвітніх шкіл. Продовжуються дискусії про потрібність шкіл церквам, про християнське гетто у подібних закладах, про цінність освіти як такої. Але справа вже зрушила і є численні прецеденти. Ідея втілюється і бореться за виживання. Окрім церковних проблем дуже гострою є проблема фінансування, ані політичні спонсори, ані корумпована держава ніколи приватним християнським школа не допомагали. Слава Бог, вже є, кому писати підручники і викладати на рівні шкіл (з вищою освітою складніше, ще потрібно підготовути нову генерацію християн-освітян).

Теорія креаціонізму може бути гідно представлена, шириться коло вчених-християн. Але я не проти і мавпячої теорії у підручниках - нехай діти знають, які забобони досі правлять світом і змалку вчаться опонувати дарвіністам. Щодо Нідерландів я не маю можливості аналізувати детально їх досвід, але хотів би закцентувати позицію Абрахама Кайпера - протестантського мислителя, пастора, прем'єр-міністра. Він заснував перший протестантський університет (Амстердамський вільний університет), незалежний і від держави, і від церкви. Подібна модель була втілена і в загальноосвітніх школах, які є відкриті для всіх, проте спираються саме на християнську традицію. Реформатські мислителі послідовно обстоювали відокремлення церкви та освіти від держави, плюралізм в освіті. Громадська сфера має бути саморегульованою - громадяни мають право об'єднуватись за спільним світоглядом і створювати систему освіти, яка б цьому світоглядові відповідала. Попри процеси секуляризації наслідки кайперіанства очевидні та плідні.

Читать всю веб-конференцию…